26 марта


14:53

У Києві скасували анонсовану півторадобову комендантську годину. Перехід на “літній час” ще не скасовано

12:38

Україна переводить стрілки на годину вперед, у Києві - комендантська година на півтори доби

21 марта


12:42

21.03.2022 у Києві та області на півтори доби вводять "посилену" комендантську годину

15 марта


15:06

У Києві та області знову запроваджують комендантську годину на півтори доби

11 марта


17:53

Міноборони РБ: інформація про ракетний удар по білоруському селу - фейк. Проте вторгнення в Україну готується

16:31

Російські літаки зайшли з території України і нанесли вогневе ураження по населених пунктах у Білорусі

15:58

Міністр оборони України звертається до народу Білорусі

22 мая


12:44

Операція «Гірдон»: Гіркін усім задоволений, а Гордона вважає дурнем, мерзотником, майже го…доном

14 мая


15:42

Окупанти «ізолювали» у Донецьку обвинуваченого у справі МН17

17 сентября


12:33

Гончарук прокоментував свій коментар щодо ПриватБанку

10:18

Прем’єр Гончарук не виключає «компроміс» із Коломойським щодо ПриватБанку

09:12

«Слуги народу» пропонують змінити закон «Про столицю» і провести вибори мера Києва у грудні

08:58

Будинок колишньої глави Нацбанку Гонтаревої спалили

08:40

Дoба ООС: один наш військовий загинув, двох поранено

16 сентября


17:28

Після програного Зеленським парі чиновників міської ради Дніпра оголошено в розшук

17:07

Скасовано постанову Матіоса про «засекречення» декларацій військових прокурорів

12:55

І цього тижня Зеленський не зможе відібрати у Авакова Нацгвардію

12:23

Бюджет-2020 презентують нардепам у п’ятницю

12:11

Посольство США сподівається, що нова ЦВК буде не гірше той, що розігнав Зеленський

11:59

Богдан - о фракції «Слуга народу»: там є «божевільні, психічно хворі»

08:41

Доба ООС: поранено одного військовослужбовця

15 сентября


17:27

Рада отримала проект держбюджету-2020

09:03

Доба ООС: обстріли не припиняються

14 сентября


14:59

Зеленський наклав вето на Виборчий кодекс з відкритими списками

08:50

Доба ООС: поранено вісьмох наших військових

13 сентября


18:44

У Кремлі наполягають: спочатку фіксація «формули Штайнмайера» - потім «нормандська» зустріч

17:26

Для Коломойського відкрилося «хороше вікно»: крізь нього він бачить вихід із ситуації з ПриватБанком

16:52

Меру Дніпра не пробачили вигране у Зеленського парі: у міськраді обшук

13:58

Порошенко прийшов на допит до ДБР – ДБР прийшло з обшуком до банка Порошенка

13:34

Стало відомо, під приводом чого намагаються вилучити у ПриватБанку документи, «пов'язані з юридичним захистом банку»

ТОЧКА ЗОРУ

Колишній керівник Генеральної прокуратури України: «Святослав Піскун? Такого прокурора я не знаю...»

Олег Литвак«Здається, за кілька днів Святослав Піскун виправдає й Понтія Пілата, заявивши, що той не причетний до смерті Ісуса Христа».


Інтерв’ю з колишнім виконуючим обов’язки генерального прокурора України Олегом Литваком.

- Олеже Михайловичу, останні кілька років ви відійшли від активної політичної діяльності, навіть не брали участі у минулих парламентських виборах. Із чим пов’язана така позиція, та чим усе ж таки займався колишній генеральний прокурор увесь цей час?

- Якщо сказати коротко, то - наукою. Що ж до політики... Народним депутатом у Верховної Ради третього скликання я був від 87 виборчого округу, що на Прикарпатті. Коли потрапив до парламенту, то відчув, що маючи юридичний досвід, готовий до законодавчої діяльності, але у мене (зізнаюся щиро) бракувало політичного досвіду. Та й не міг я його здобути у стінах Генеральної прокуратури! Самі розумієте: інший профіль роботи. Тому й мій перехід із фракції НДП у фракцію СДПУ(О), а потім у «Батьківщину», яку очолював народний депутат Турчинов, можливо, для багатьох був незрозумілим. Оцінюючи себе нині об’єктивно, бачу, що це було політичним спотиканням. Я шукав себе в політиці, а не політику в собі. У фракції НДП побачив великий вплив Банкової на всі без винятку рішення. Це мені було не до вподоби. Сподівався, що в іншій фракції складатиметься інакше. Але в СДПУ(О) було теж саме, а можливо навіть вплив іще більший. У фракції «Батьківщина» для мене відкрилося життя протилежного політичного крила. Воно було за своїм духом опозиційним до влади. Оскільки я свого часу виконував обов’язки генерального прокурора України, і також був одним із гвинтиків системи, то не міг все бачити виключно через опозиційні окуляри.

- Ви, виявляється, політичний індивідуаліст?

- Ні, просто хотів залишитися не на боці партійних груп, а своїх виборців. Можливо така позиція дещо наївна, але повторюсь: це я все так оцінюю з нинішнього часу, коли знаходжусь поза політикою. Хоча той, хто раз потрапив до стін Верховної Ради назавжди залишиться політиком. Розповідаю це так докладно для того, щоб читачі зрозуміли, що, бачачи реалії життя простих людей, я не міг зайняти однозначної позиції влади чи опозиції. Найскладнішим для мене у Верховній Раді був момент, коли парламент розглядав питання відставки уряду Віктора Ющенка. Я був проти цього. Чітко розумів, що попередники Ющенка на прем’єрській посаді нічим себе не проявили, а він зміг добитися результатів. Принаймні це відчули на собі й мої виборці, що відверто симпатизували прем’єру. Це не дивно, бо пенсіонери та бюджетники з мого виборчого округу вперше вчасно отримали свої законні пенсії та зарплатні. Уряд Ющенка повів відкриту боротьбу з тими псевдопатріотами, які почали приватизовувати обленерго, енергосистеми. Фракція СДПУ(О), куди входив я, була повністю проти Віктора Ющенка та його уряду. Я мав багато розмов із керівництвом фракції, зокрема, Леонідом Кравчуком, Віктором Медведчуком. Говорив їм, що не можу голосувати, і не буду голосувати, проти уряду Ющенка. Так сталося, що проти моєї волі, моєю карткою, проголосували за відставку. Це в парламенті трапляється... Я не міг пояснювати своїм виборцям, що це відбулося через збіг обставин, а не за моєю волею, а тому прийняв рішення: раз моя картка проголосувала проти уряду Віктора Ющенка, то не маю морального права йти вдруге на вибори. Нині я зосередився на науці: як доктор юридичних наук займаюся підготовкою студентів. Я на викладацькій ниві, але жалію, що себе як політика так і не реалізував повністю у стінах парламенту.

- Думаю, що ваш перехід до опозиційної фракції не був непомічений у владних коридорах. Чи вам після того доводилося зустрічалися з Леонідом Кучмою, його оточенням?

- Я не зустрічався з Леонідом Кучмою. Якось наші шляхи не перетинаються, хоч я і записався колись до нього на прийом, але так і не дочекався зустрічі. Взагалі історія наших стосунків досить цікава. Коли я працював помічником Президента з правової політики і коли главою адміністрації був Дмитро Табачник, я хоч і не кожен день, але досить часто зустрічався з колишнім главою держави. Скажу з приємністю, що тоді багато питань, які я вносив на доповідь Президенту реалізовувалися. Зокрема, концепція про Національне бюро розслідування дороблялася мною. Мені здається, що Президент тоді прислуховувався до моїх пропозицій у галузі права. Для об’єктивності можу назвати приклад. У Коломиї є лісовий комбінат і коли обманним шляхом його хотіли приватизувати, скупивши незаконно акції, до мене звернулися працівники комбінату з проханням зупинити свавілля. Я доповів Президенту і він зразу відреагував, видав відповідне розпорядження. Тоді права людей були повністю поновлені.

Ще один випадок, про якій я не розповідав. Він відрізняється від першого. Коли я пізніше очолював комітет по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю, відчувався вплив на події зі сторони Павла Лазаренка. Він домагався мого зняття. Наприкінці березня 1997 року я готуючи чергове засідання комітету до своєї доповіді включив приклади про негативну роботу Резервного фонду України, на діяльність якого впливав тодішній прем’єр-міністр. Саме наш координаційний комітет виявив численні порушення закону у цій галузі. Пригадую, що в день перед засіданням комітету приблизно в половині дванадцятого до Адміністрації Президента приїхав Лазаренко. Він дізнався з невідомих мені джерел про що я збираюся доповідати. Після того мене викликав Президент і зробив зауваження, чому він не знає про факти про які я мав намір доповідати? Навіть пам’ятаю сказав: чого це ти, мовляв, втручаєшся в кадрову політику? Я тоді допустив помилку, коли не повідомив про факти порушень спершу Президенту. Я вважав, що саме доповідь і повинна примусити Президента зробити відповідні висновки, навести порядок. Я не знаю про що говорив тоді у своєму кабінеті Президент із Лазаренком, але був вкрай здивований, як, до речі, і весь склад координаційного комітету, коли після моєї доповіді та під кінець засідання виступив Президент, який розкритикував роботу силовиків, ревізійних служб, а як резюме: зняти з посади голови комітету Литвака Олега Михайловича, а призначити - Дурдинця Василя Васильовича. До того ні Василь Дурдинець, ні сном ні духом, не знав про своє майбутнє призначення, ні я про звільнення. Нині переконаний, що це зроблено Президентом під впливом Лазаренка, бо він не був задоволений моїм прискіпливим ставленням, як учорашнього слідчого, до перевірки. Під час праці виконуючого обов’язки генерального прокурора України, у мене не було впливів з боку Адміністрації Президента, чи якогось іншого відомства. Можливо знали мій характер, бо я відверто казав: я прийшов не на вічно, а тимчасово і буду служити не персоналіям, а виключно закону. Думаю, що мені вдалося дотриматися цього слова.

- Ви свого часу відверто висловлювали свої погляди на діяльність Генеральної прокуратури України, коли нею керував Михайло Потебенько. Що могли б сказати про роботу цього відомства, коли у кріслі генерального перебуває вже вдруге Святослав Піскун?

- Відверто кажучи, такого прокурора не знаю. Тут повністю солідарний з Геннадієм Васильєвим, котрий сказав, що праця Піскуна кілька років в Ірпені, два – в обласній прокуратурі, не дають підстав для керування в масштабах України, а тим паче, виробляти та впроваджувати правову політику, коли у нього міняються позиції як повідомлення гідрометслужби.

Здається, за кілька днів Святослав Піскун виправдає й Понтія Пілата, заявивши, що той не причетний до смерті Ісуса Христа. Де в людини була правова позиція, коли доводили на трибуні Верховної Ради так звану «вину» Юлії Тимошенко? Одне слово, пан Піскун діяв непрофесіонально, служачи виключно кріслу, якого боявся позбутися.

- Нині багато аналітиків називають Вас як імовірного претендента на посаду Генерального прокурора України, бо вже навіть малій дитині зрозуміло, наскільки тимчасовою є кандидатур Святослава Піскуна. Чи ви погодилися б знову сісти у крісло Генерального, якщо цю посаду вам запропонує Президент?

- Це – велика честь для кожного професіонала. Але разом з тим неабияка відповідальність. Причина – на поверхні. За тринадцять років у стінах Генпрокуратури назбиралося доволі процесуального та кадрового хламу - своєрідні сучасні авгієві стайні. Аби їх розчистити, доведеться добре попріти і багато часу. А після цього, по суті, треба як документально, так і фізично створити нову Генпрокуратуру України. Тож із позитивною відповіддю не квапився б: необхідно все обміркувати, зважити власні сили.

- Ви вже згадували про те, що колись були причетні до реалізації ідеї Національного бюро розслідувань, але ж воно тоді кілька років проіснувало мертвонародженим, на чолі з тим же Василем Дурдинцем, і врешті-решт було ліквідовано. Нині нова влада знову заговорила про потребу створення НБР. Наскільки є у ньому зараз потреба?

- Повірте, це не моє емоційне бажання. Я виходжу з вимог Конституції. Але це проблема законодавців. Для мене важливо, що в діючому основному законі України є перехідні положення. де чітко написано про те, що ми повинні створити орган досудового слідства. Функції прокуратури чітко виписані в Конституції. Їх повинна прокуратура виконувати. Не потрібно сьогодні шукати якихось правових нюансів, думаючи, як би повернутися до загального нагляду, як би зберегти слідство, щоб знову лунали рапорти про кількість порушених кримінальних справ. Переконаний, що у нас головним завданням прокурора мусить бути нагляд за дотриманням закону. Питання про створення органу досудового слідства виникло не з незалежністю нашої країни, як комусь може видатися. Ще у роки існування тоталітарної системи радянського союзу на ХІХ партконференції вперше про це сказав генсек ЦК КПРС Михайло Горбачов. Повірте, це було сказане не випадково. Ще в надрах колишньої системи фахівці дійшли до висновку, що так далі проводити слідство не можливо. Слідство у силових структурах (СБУ, Прокуратура й інше) це зброя у руках пануючої влади проти опонентів. Це, по-перше. По-друге, відомче слідство – це і відомче укриття злочинів. Відомчий слідчий підпорядкований не лише закону, а й відомчим інструкціям і наказам. Якби не хотів слідчий МВД, СБУ, Прокуратури проявити професійну сміливість все-таки над ним висить відомчий наказ: почекай, ще не час... Відкритим текстом про це можуть і не говорити. Просто можуть бути різні перепони доведення справи до логічного завершення. Третє: слідство, яке проводиться нині (і раніше проводилося) завжди знаходиться у провадженні одного відомства. Коли розслідується велика кримінальна, багатоепізодна справа, завжди залучаються слідчі з інших відомств. Наприклад, Генеральна прокуратура розслідуючи справу, може взяти в слідчу групу слідчих із МВД, СБУ, а нині слідчий апарат є ще й в Державній податковій адміністрації. Відряджений відомчий слідчий не буде вболівати за інтереси справи, це я знаю з багаторічного досвіду практичної роботи. Він виконує функції такого собі квартиранта.

Є ще один момент. У всі згадані групи для роботи в інше відомство рідко направляються висококваліфіковані спеціалісти.

Ну, нарешті, останній момент. Слідчі, що приходять у групу підпорядковуються старшому слідчої групи, але він не має на своїх тимчасових підлеглих жодного дисциплінарного впливу. Вплив обмежується процесуальною стороною. Ми говоримо лише про слідчих, а слідством займаються й оперативні працівники, які проводять оперативно-слідчу роботу. В оперативній роботі вони виключно підпорядковані своїм відомствам, а не старшому слідчої групи. Підсумовуючи, скажу, що потреба єдиного корпоративного слідчого органу, де слідчі з оперативниками працювали б разом, а не дивилися з недовірою один на одного, назріла давно. Причин для цього багато. Чому ж реалізація ідеї загальмувалася 1997 року? Найперше через те, що у парламенті була антипрезидентська опозиція, яка думала, що це створюється орган для боротьби з нею. А керівники силових структур також не хотіли втрачати слідчий апарат і власне вони й переконали Президента у недоцільності створення такого органу. Хоча вже був відповідний указ глави держави, законність якого підтвердив Конституційний суд України, виділене приміщення, бюджет. Цікаво, що формальним приводом для ліквідації було проведення адміністративної реформи. Виникає питання, а яке відношення до Національного бюро розслідувань має ця реформа? Переконаний: ми прийдемо до створення державного незалежного органу з розслідувань, як самостійного органу досудового слідства. Постійні сварки, нарікання народних депутатів України на силовиків якраз і засвідчують – старим плугом орати нову ниву не можна!

- Чи не трапиться, що ми зруйнувавши нинішню систему, не створимо нової?

- Я не за повну ліквідацію слідства у всіх силових структурах. Слідство треба відповідно до Конституції забрати з органів прокуратури, але, натомість, прокурору залишити універсальну підслідність: будь-яку кримінальну справу він може забрати до себе для розслідування, створивши слідчу групу, очоливши її, якщо, звичайно, він вбачає необ’єктивність, чи ще якісь причини для цього. У міліції не варто повністю ліквідовувати слідство. Всі злочини пов’язані з посяганням на громадський порядок повинні розслідуватися працівниками МВС. Так само і з СБУ, ДПА. Там повинні опікуватися національною безпекою, злочинами пов’язаними з ухиленням від сплати податків й інше. Лише найбільш тяжкі, суспільно-резонансні злочини повинні бути у віданні слідчих Національного бюро розслідувань. Таким чином, ламати нічого не потрібно. Монстра у слідстві не потрібно, а потрібен інтелект і висока правова культура.


Юрій ДОРОШЕНКО

Версия для печати  Версия для печати

14 Февраля 2005 14:05


 

 

Генпрокурор Луценко каже, що 31 травня врятував ціле місто. На яку нагороду він, на Вашу думку, за цей вчинок заслуговує?

Запрошення на чергове засідання РНБО України (6)

Обрання членом РНБО врятованого їм міста (16)

Дострокового присудження звання Генпрокурор-лейтенанта (22)

Повного зібрання підручників юридичного вишу (81)

Червоного диплома юриста з золотими літерами (9)

Медалі «Рятівник Третього Тисячоліття» (159)

Урочистого рукостискання від Зеленського (64)

Введите, пожалуйста, цифры с рисунка: