ХОЧУ ВСЕ ЗНАТЬ

Поговори со мною, Коля

92 вопроса Генпрокурора Пискуна к Николаю Мельниченко.

Если не произойдет ничего экстраординарного, генпрокурор Украины Святослав Пискун должен сегодня прибыть в США. Цель визита практически равнозначна подвигу - наконец-то получить от неуловимого майора Мельниченко показания по делу Гонгадзе и, возможно, другим резонансным делам.

Пятнадцатого мая сего года глава СБУ Александр Турчинов публично оповестил: «Мы договорились, что он (Мельниченко) готов давать свидетельства сотрудникам ФБР и готов предоставить материалы и техническое оборудование. Он согласился давать показания».

Как известно, надежды юношей питают. Известно также, что надежда умирает последней. К сожалению, история американо-украинского сотрудничества по правовым вопросам в части допроса Николая Мельниченко не дает возможности разделить оптимизм высоких должностных лиц Украины. Во всяком случае, все предыдущие попытки украинских властей получить показания майора заканчивались безрезультатно.

Ярким свидетельством тому - документы почти трехлетней давности, переданные автору лично Николаем Мельниченко. Первый - это официальный запрос генеральной прокуратуры Украины к министерству юстиции США об оказании правовой помощи. Подписан он все тем же Святославом Пискуном и датирован шестым сентября 2002 года. Просьба украинской стороны состояла в том, чтобы американские власти допросили Николая Мельниченко по делу Гонгадзе, поскольку он неоднократно публично заявлял, будто имеет по этому делу важнейшие доказательства.

Далее следуют 92 вопроса, которые украинская сторона просит американцев задать Мельниченко, а также перечень доказательств, которые было бы желательно получить от него для дальнейшего продвижения в расследовании дела Гонгадзе.

Что же сообщил Мельниченко на подробный и конкретный вопросник генпрокуратуры? В ответ на 92 вопроса Пискуна майор передает написанное от руки заявление «шановним спiввiтчизникам», датированное еще 16 ноября 2000 года. В ответе сообщается, что Мельниченко узнал о «приказе, отданном Президентом Украины Кучмой Л.Д. на проведение террористического акта против кандидата в Президенты Украины Витренко Н.М. направленном на политическое уничтожение Мороза А.А» (грамматика оригинала здесь и далее сохраняется).

Он также узнал, «что Генеральный Прокурор Украины Потебенько М.А. выполняет не законные распоряжения Президента Украины Кучмы Л.Д.». Далее Мельниченко узнал, что председателю СБУ Деркачу были даны указания, «чтобы свидетельские показания Иванченко С.И. были направлены против Мороза А.А.».

Потом в одном абзаце, как бы между прочим, сообщается о похищении Гонгадзе спецотделом МВД. Затем Кучма обвиняется в ограблении Украины «на миллиарды долларов США», в фальсификации президентских выборов 1999 года и апрельского референдума о внесении изменений в конституцию.

Заключение «заявления» трогает до глубины души: «Анализируя собранные мной материалы, я определил человека, наиболее честного и порядочного, которому можно было бы передать материалы для прекращения преступной деятельности Президента Украины Кучмы Л.Д. Именно поэтому, и на основании ст.21 Уголовного Кодекса Украины я передал материалы НДУ Морозу А.А.».

На этом Мельниченко с «показаниями» заканчивает. Ни одного факта в подтверждение выдвинутых обвинений он из себя не выжал ни в этом ответе, ни в одной из последующих «гучних заяв». Сама рукопись читается, как ода в честь Александра Мороза, которому, оказывается, Мельниченко и передал материалы, доказывающие преступную деятельность Кучмы.

Есть и другие причины, по которым нынешний визит генпрокурора Пискуна в США, скорее всего, будет безрезультатным. Дело в том, что Мельниченко на самом деле ничего сказать ни украинским властям, ни министерству юстиции США.

В марте этого года автору пришлось присутствовать на любопытной встрече в Лондоне, в офисе Бориса Березовского, куда прибыл Мельниченко и его американский адвокат. Единственная цель состоявшихся переговоров состояла в том, чтобы заставить Мельниченко дать показания или украинским властям, или американцам. Впоследствии майор заявит, что в Лондоне его заставляли сделать нечто нехорошее. Это очередная ложь. Понятно, чтобы это было правдой, вряд ли Борис Березовский пригласил бы на эту встречу адвокатов Мельниченко.

В Лондоне в присутствии его собственного адвоката Мельниченко долго и нудно уговаривали сделать то, что он неоднократно публично обещал: наконец-то дать показания по так называемому «кассетному скандалу». Майор извивался, как уж на сковородке. Делать это ему явно не хотелось. Наконец, после длительных обсуждений, было принято компромиссное решение. Мельниченко категорически отказался давать показание украинским властям, но согласился дать их министерству юстиции США. Хотя назвать это показаниями в полном смысле было бы неправильно. По тому сценарию, на который согласился Мельниченко, он должен был передать Минюсту США оригинал экспертного заключения «БЭК ТЭК» по эпизоду о Гонгадзе, а также оригинал звукозаписи, которая подверглась экспертизе.

Проблема состояла в том, что и оригинал заключения, и оригинал звукозаписи в то время находились у вашего покорного слуги. В этой связи обсуждалось, как сделать так, чтобы эти материалы попали американским властям, а затем в Украину. Поскольку передавать их Мельниченко было безрассудно, (было подозрение, что они бы растворились в воздухе, как и остальные его «доказательства»), все стороны в конечном итоге согласились: эти материалы будут переданы властям США под эгидой Фонда гражданских свобод и с согласия Мельниченко. На все другие возможные вопросы американских властей Мельниченко должен был ответить молчанием, сославшись на пятую поправку к конституции США. Напомним, что на эту поправку обычно ссылаются, когда на основании ответов против ответчика может быть возбуждено уголовное дело.

Вот и все «показания», на которые после мучительных переговоров согласился Мельниченко. Затем он исчез на несколько дней, а потом, вынырнув на поверхность, разразился заявлением о «преступных замыслах» «международной группы Березовского». Где он пропадал, пока не известно, но известно, что последнее время он часто бывает в Москве (видимо, гарантии Путина и Патрушева для него более надежны, чем гарантии Ющенко и Турчинова). В чем конкретно состоят указанные «преступные замыслы» и как Борис Березовский пытается «незаконно» влиять на нынешнюю власть в Украине, Мельниченко умалчивает до сих пор.

Тем временем, оригиналы вышеуказанной экспертизы и звукозаписей через Фонд гражданских свобод были переданы украинским властям. Это единственное, что Мельниченко соглашался передать министерству юстиции США по просьбе украинской стороны. Теперь передавать ему нечего, разве только пятую поправку к конституции США. Так что рассчитывать генпрокуратуре Украины и СБУ особенно не на что. Хотя, как говорят, есть нюансы...

Дело в том, что попытки играть в большую политику без царя в голове обычно ни к чему хорошему не приводят. Так случилось и с Мельниченко. Как уже сообщалось, запутавшись в собственном вранье, он совершил преступление: в апреля 2002 года, выступая перед Большим Жюри на процессе над Павлом Лазаренко, Мельниченко соврал. Ложь перед судом относится в США к категории тяжких преступлений (felony) и сурово карается. Доказательства, что Мельниченко лгал американскому суду, имеются, и генпрокуратура Украины, в принципе, могла бы ими поделиться с американскими коллегами. Таким образом, возникло бы вполне двустороннее сотрудничество: украинская сторона оказывает услугу Минюсту США, и наоборот.

Прибегнет ли Святослав Пискун к «тяжелой артиллерии», покажет время. Не исключено, впрочем, что в скором времени Мельниченко переберется на постоянное место жительства в Россию, где его перепрофилируют с борьбы против Леонида Кучмы на борьбу с Борисом Березовским.

P.S. Публикуемые здесь материалы предоставлены нам самим Николаем Мельниченко в Лондоне.

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

01601, м.Київ-11, Різницька, 13/15

Office of International Affairs Criminal Division

Клопотання про надання правової допомоги у кримінальній справі № 60-1241

Генеральна прокуратура України свідчить свою глибоку повагу Міністерству юстиції Сполучених Штатів Америки і на підставі Договору про правову допомогу у кримінальних справах між Україною та Сполученими Штатами Америки має честь звернутися за правовою допомогою у розслідуванні кримінальної справи № 60-1241, порушеної за фактом вбивства журналіста Г.Гонгадзе.

Слідством встановлено, що Георгій Гонгадзе, український журналіст, видавець інтернет-газети «Українська правда», зник 16 вересня 2000 року. 2 листопада 2000 року в лісовому масиві Таращанського району Київської області знайдений обезголовлений труп чоловічої статі. В результаті проведення ряду експертиз, впізнань та інших слідчий дій слідство прийшло до висновку, що цей труп належить Г.Гонгадзе.

У ході розслідування справи органами досудового слідства відпрацьовуються кілька версій, є тому числі версії про вбивство Г.Гонгадзе у зв'язку з професійною діяльністю, можливими борговими зобов'язаннями, на побутовому підґрунті та інші.

Особливо уважно органами слідства була розслідувана версія про умисне вбивство ГГонгадзе у зв'язку з його професійною діяльністю. У зв'язку із цим, за заявою народного депутата О.Мороза перевірялась причетність до зникнення ГГонгадзе вищих посадових осіб України.

28 листопада 2000 року на сесії Верховної Ради України О.Мороз оприлюднив аудіозаписи начебто розмов Президента України та інших посадових осіб, де згадується прізвище Г.Гонгадзе, після чого передав до Генеральної прокуратури три аудіокасети аналогічного змісту.

11 грудня 2000 року Генеральна прокуратура України отримала відеокасету з записом заяви М.Мельниченка, зробленої у присутності народних депутатів України С.Головатого, В.Шишкіна та О.Жира, про причетність Президента України та ряду інших вищих посадових осіб держави до віддання незаконних наказів. При цьому М.Мельниченко посилався на наявні у нього аудіозаписи розмов, начебто зафіксованих за допомогою цифрового диктофону, розміщеного під диваном у робочому кабінеті Президента України.

13 грудня 2000 року до Генеральної прокуратури України надійшла заява народного депутата України О.Мороза з додатком копії заяви М.Мельниченка від 16 листопада 2000 року та відеокасета з її записом, де знову звучали звинувачення на адресу вищевказаних посадових осіб у причетності до викрадення журналіста Г.Гонгадзе.

З метою перевірки вказаних заяв та тверджень про причетність названих посадових осіб до вбивства Г.Гонгадзе, органами досудового слідства були призначені фоноскопічні експертизи (у тому числі одна - після відтворення обстановки і обставин події за участю слідчого і експерта, проведеного у кабінеті Президента України, з метою перевірки можливості проведення аудіоаапису у спосіб, вказаний Мельниченком) та інші слідчі дії.

Згідно з висновками фоноскопічної експертизи, яку проводив Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, фонограми на представлених народним депутатом України О.Морозом компакт-касетах є копіями, які зафіксовані шляхом перезапису з попередньо створених макетів. Макети, з яких проводився перезапис досліджуваних фонограм, складаються не менш ніж з 14 окремих епізодів, які штучно поєднані між собою шляхом підбору (монтажу). Макети також на є оригіналами. Мовний сигнал на макетах фонограм піддавався редагуванню (шляхом вилучення чи вставлення окремих фраз, слів, фрагментів слів, звуків). Показання М.Мельниченка щодо розміщення мікрофона звукозаписуючого пристрою під диванаїм (екрануючим об'єктом) при фіксації окремих фрагментів досліджуваних розмов не відповідають встановленим результатам.

Даючи оцінку цьому висновку експертів, необхідно мати на увазі, що ними були досліджені аналогові записи на компакт-касетах. В той же час, як стверджує Мельниченко, він здійснював записи на диктофон в цифровому форматі. А згідно загальноприйнятим (у тому числі і в Україні) методикам проведення фоноскопічної експертизи, по копіях аудіозаписів у цифровому форматі не можна судити про зміни або монтаж оригіналу.

У зв'язку з цим, для перевірки достовірності зроблених Мельниченком записів, необхідно одержати від нього для експертного дослідження як оригінали записів в цифровому форматі, в тому числі і тотожних по своєму змісту і часових відрізках тим, які були оприлюднені 28 листопада 2000 року на сесії Верховної Ради України народним депутатом України О.Морозом, так і апаратуру та периферійні пристрої, з допомогою яких робилися ці записи.

Окрім цього, Мельниченка необхідно допитати як свідка про те, в який спосіб він зробив ці аудіозаписи, із застосуванням яких технічних засобів та акустичного середовища тощо, хто і на якій апаратурі створював макет запису розмов стосовно Г.Гонгадзе, яке використовував програмне забезпечення та інше.

Також необхідно з'ясувати у Мельниченка, кому ще, крім нього, було відомо до 16 вересня 2000 року про існування та зміст зазначених записів стосовно Г.Гонгадзе та інше.

На даний час у засобах масової інформації розповсюджено повідомлення про надання компетентними органами США політичного притулку Мельниченку М.І. Крім цього, в Генеральну прокуратуру України надійшли поштою нотаріально завірені у Нью-Йорку заява Мельниченка М.І. від 2 серпня 2002 року та протокол від 27 серпня 2002 року власноручних записів Мельниченком М.І. своїх показань, в яких він вказав про своє проживання у США. В цих документах Мельниченко М.І. також заявив про свою готовність і бажання дати в США детальні свідчення, в тому числі і українському слідчому, щодо оприлюднених ним звинувачень на адресу Президента України Кучми Л.Д. та інших вищих посадових осіб держави, а також надати для проведення експертизи технічні засоби, з допомогою яких він здійснив запис розмов, і дати вичерпні пояснення про технологію запису.

У зв'язку з цим, на підставі Договору про правову допомогу у кримінальних справах між Україною та Сполученими Штатами Америки від 22.07.1998 року Генеральна прокуратура України просить виконати наступне.

1. Допитати як свідка Мельниченка Миколу Івановича, 18 жовтня 1966 року народження, уродженця селища Западинка Васильківського району Київської області, громадянина України, з наступних питань:

1. Вас викликали на допит як свідка у кримінальній справі, яка розслідується Генеральною прокуратурою України за фактом умисного вбивства українського журналіста Г.Гонгадзе. Чи згідні Ви дати правдиві і вичерпні відповіді про відомі вам обставини, які відносяться до справи?

2.Чи згідні Ви у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України дати підписку про те, що Ви попереджені про кримінальну відповідальність свідка за завідомо неправдиві показання за ст.384 Кримінального кодексу України та про кримінальну відповідальність за відмову свідка від дачі показань за ст.385 Кримінального кодексу України, текст яких Вам пред'являється для ознайомлення?

У випадку ствердної відповіді поставте під нею свій підпис.

3. Якщо так, Вам пред'являється для огляду надана є Генеральну прокуратуру України народним депутатом України Морозом О.О. ксерокопія Вашого письмового звернення від 16 листопада 2000 року про те, що Ви документували діяльність Президента України Кучми Л.Д. і зібрані матеріали передали Морозу О.О. Ця заява написана Вами?

4. Ви склали текст цієї заяви особисто чи Вам хто-небудь допоміг у цьому, хто саме?

5. Яким способом Ви документували діяльність Президента України Кучми Л.Д.?

6. У своїх чисельних заявах, як надісланих в Генеральну прокуратуру України, так і оприлюднених через засоби масової інформації, Ви стверджували, що здійснювали запис розмов Президента України у його робочому кабінеті. Ви підтверджуєте це?

7. 28 листопада 2000 року на сесії Верховної Ради України Мороз О.О. оприлюднив записи уривків розмов, де згадується прізвище Г.Гонгадзе, заявивши, що одержав їх від Вас. Це відповідає дійсності?

8. Коли, де і на яких носіях Ви передали Морозу ці записи?

9. Якщо це були компакт-касети, то які саме (тип, назва тощо) і скільки їх було?

10. Після оприлюднення Мороз О.О. передав до Генеральної прокуратури декілька компакт-касет з копіями записів аналогічного змісту. Копію такого запису на одній із компакт-касет пропонується Вам прослухати. Чи саме ці записи Ви передали Морозу О.О.?

11. Чиї розмови записані на цій компакт-касеті?

12. Де і ким був здійснений запис цих розмов?

13. Якщо запис цих розмов в робочому кабінеті Президента України зроблений Вами, то у зв'язку з якою діяльністю і з якого часу Ви мали туди доступ?

14. Як часто (кожен день, скільки разів в день і в які години) Ви мали доступ і перебували в робочому кабінеті Президента України, розташованому у приміщенні Адміністрації Президента України на вул. Банковій, 11 в м. Києві?

15. Чи фіксувалося документально Ваше перебування і проведення робіт в робочому кабінеті Президента України, ким і які документи складалися з цього приводу?

16. Згідно записів у книзі обліку робіт та інших заходів, які проводилися в робочому кабінеті Президента України, за 2000-й рік, Ви завжди проводили в ньому роботи в ранковий час, приблизно з 7 до б годин. Це відповідає дійсності?

17. Чи мали Ви мали доступ в 2000 році і перебували в робочому кабінеті Президента України у другій половині дня?

18. Якщо так, то хто Вам надавав таку можливість або був очевидцем таких Ваших відвідувань цього кабінету, скільки разів і коли це було?

19. Якщо так, то чому це не було документально відображено в книзі обліку робіт та інших заходів, які проводилися в робочому кабінеті Президента України?

20. Чи мали Ви можливість перебувати в робочому кабінеті Президента України наодинці, хто Вам надавав таку можливість?

21. За чиєю ініціативою Ви почали здійснювати запис розмов Президента України Кучми Л.Д. в його робочому кабінеті?

22. З якого і по який час Ви здійснювали цей запис?

23. Ви один здійснювали запис, чи Вам іще хто-небудь допомагав у цьому, хто саме?

24. Які технічні засоби використовувалися для запису розмов, де згадується прізвище Г.Гонгадзе і які були оприлюднені 28 листопада 2000 року на сесії Верховної Ради України О.Морозом?

25. Які назви цих технічних засобів, типи, фірми-виробники, серійні номери?

26. Де вони були придбані, ким, коли і за які кошти?

27. Якщо окремі складові (комплектуючі) цих технічних засобів виготовлені самостійно, то ким, які їх схеми та будова?

28. Чи була спеціальна підготовка, доробка чи модернізація цих засобів, яка саме?

29. Які носії інформації (смарт-карти) і яка їх кількість використовувалися при проведенні запису, яка їх ємність (в годинах чи кілобайтах)?

31. В якому вигляді і на яких носіях зберігаються записи в даний час, хто ними розпоряджається?

32. Якщо пристроїв, які застосовувалися в процесі запису, декілька, то яким чином вони використовувалися (комутувалися), в якій послідовності були задіяні і в які проміжки часу і дати?

33. Де зараз знаходяться ці технічні засоби, які були Вами використані для запису розмов?

34. Чи згідні Ви добровільно видати їх органам юстиції США для передачі в порядку міжнародної правової допомоги до Генеральної прокуратури України?

35. На прослуханій компакт-касеті є запис однієї розмови чи це змонтований запис уривків розмов, які проходили в різний час і з участю різних осіб?

36. Де був розташований пристрій запису (або його складові частини), в яких місцях в кожному конкретному випадку (мова йде про записи, фрагменти яких є на прослуханій компакт-касеті)?

37. Чи контролювався процес запису, яким чином?

38. Яким чином проводилося включення і виключення записуючого пристрою (його складових частин), як це відбувалося у кожному конкретному запису?

39. Які настройки обладнання (положення перемикачів тощо) використовувалися під час запису кожної кожної фонограми?

40. Де, в якому вигляді, на яких носіях зберігалися фонограми з моменту їх запису і до цього часу?

41. Якщо фонограми зберігалися чи зберігаються не на оригінальному носії, то коли, яким чином і на який носій переносилися?

42. Хто такий перенос здійснював і за допомогою яких технічних засобів?

43. Якщо записи представляють собою цифрові дані, то чи перейменовувалися ці файли, ким і в які проміжки часу і дати?

44.Чи створювалися копії записів?

45.Чи передавалися і кому оригінали або копії записів?

46.Якщо так, то які конкретно записи, у якому вигляді, коли і де це відбувалося?

47. Чи мали і мають доступ до записів інші особи?

48. Якщо так, то коли і хто конкретно?

49. Слідство має дані про те, що джерелом переданої Морозом О.О. в Генеральну прокуратуру України фонограми на прослуханій компакт-касеті був цифровий аудіофайл формату «Л/АЛ який представляє собою файл-макет, в який послідовно перенесено не менше 14 епізодів з фрагментами розмов, що проходили в різний час з участю різних осіб. Ви згідні з цим?

50. Виходячи з цих даних, хто переносив вміст цього файл-макету на касети?

51. На якому обладнанні це здійснювалося і коли?

52. Де було одержано (куплено) це обладнання і де воно знаходиться зараз?

53. Чи був файл-макет в єдиному екземплярі, якщо ні, то скільки їх існує (у тому числі різних за змістом версій)?

54. Хто мав доступ до файл-макету і в які періоди часу?

55. Кому Ви передавали файл-макет, коли, у якому вигляді і на якому носії?

56. Чи є у Вас такий файл-макет?

57. Чи згідні Ви добровільно видати цей файл-макет органам юстиції США для передачі в порядку міжнародної правової допомоги до Генеральної прокуратури України?

58. Хто, яким чином, де і коли (час і дати) створював файл-макет?

59. На якому обладнанні, за допомогою яких апаратно-програмних засобів виготовлений файл-макет? Де вони в даний час знаходяться?

60. Що служило вихідними даними для створення файл-макету?

61. В якому вигляді ці дані існують; якщо вони цифрові, то які назви, файлів, їх тип, формат?

62. Чи збереглися ці матеріали, де вони в даний час знаходяться?

63. Чи згідні Ви добровільно видати матеріали, які послужили вихідними даними для створення файл-макету, органам юстиції США для передачі в порядку міжнародної правової допомоги до Генеральної прокуратури України?

64. Хто здійснював відбір фраґментів записів розмов, коли це відбувалося (час, дати)?

65. Які для цього використовувалися технічні засоби?

66. Чи можете Ви описати технологію відбору фрагментів записів розмов?

67. Чи застосовувалися для цього методи редагування, фільтрації, конвертування, амплітудна обробка даних, розстановка маркерів тощо?

68. Якщо так, то чи можете Ви описати, як і за допомогою яких технічних засобів це проводилося?

69. Чи збереглися проміжні дані в технологічній послідовності: від оригіналів до файл-макету, де вони в даний час знаходяться?

70. Чи згідні Ви добровільно видати ці дані органам юстиції США для передачі в порядку міжнародної правової допомоги до Генеральної прокуратури України?

71. Чи передавали Ви записи в оригіналах, копіях і їх фраґментах, кому і коли це було?

72. Чи існують в даний час всі оригінали, фраґменти яких увійшли в файл-макет?

73. Якщо так, то чи є вони у Вашому розпорядженні?

74. Чи згідні Ви добровільно видати всі оригінали, фраґменти яких увійшли в файл-макет, органам юстиції США для передачі в порядку міжнародної правової допомоги до Генеральної прокуратури України?

75. В файл-макеті є окремі епізоди, зміст яких не стосується Гонгадзе. Яка мета їх включення, хто ініціатор цього, коли це здійснювалося?

76. Коли, із яких джерел і у зв'язку з якими подіями Вам стало відомо про існування журналіста Гонгадзе Г.Р.?

77. Яка діяльність Гонгадзе Г.Р. привернула Вашу увагу?

78. Чи робили Ви спроби встановити з ним контакти, якщо так, то з якою метою?

79. Чи були Ви знайомі з журналістом Гонгадзе Г.Р,, якщо так, то де, коли, за яких обставин та з якою метою познайомилися, які стосунки підтримували, коли останній раз зустрічалися з ним?

80. Коли (точна дата і година) та з яких джерел Вам стало відомо про зникнення Гонгадзе?

81. Коли і які заходи Ви здійснили у зв'язку з цим безпосередньо після одержання повідомлення про зникнення Гонгадзе?

82. Чи було ще кому-небудь, крім Вас, відомо до 16 вересня 2000 року про існування записів розмов Президента України та ряду інших вищих посадових осіб держави стосовно Г.Гонгадзе, їх зміст тощо?

83. Якщо так, то кому саме?

84. Чи здійснювали Ви записи розмов у робочому кабінеті Президента України після 16 вересня 2000 року, до якого часу?

85. Чи були включені фраґменти цих розмов у файл-макет?

86. Чи відомо Вам що-небудь про телефонний дзвінок в Посольство Грузії в Україні і повідомлення про причетність міністра внутрішніх справ України Кравченка В.Ф. до викрадення Гонгадзе, що саме, коли і з яких джерел це Вам стало відомо?

87. Чи відомо Вам, хто організував і здійснив це повідомлення по телефону?

88. Хто, на Вашу думку, міг це зробити?

89. Кому і коли Ви вперше повідомили про записи розмов в робочому кабінеті Президента України?

90. Чи знав що-небудь про існування цих записів Гонгадзе Г.Р., що саме і від кого?

91. Чи знайомі Ви з Оленою Притулою, якщо так, то де, коли, за яких обставин та з якою метою познайомилися, які стосунки підтримували і підтримуєте зараз?

92. Чи були Ви знайомі і зустрічалися з нею до зникнення Гонгадзе?

2. Вилучити у Мельниченка М.І.:

2.1. Технічні засоби, які були ним використані для запису розмов, включаючи смарт-карти цифрового диктофону.

2.2. Цифровий файл-макет формату «МАХ/», який містить не менше 14 епізодів з фрагментами розмов про Гонгадзе і копія якого на компакт-касеті передана Морозом О.О. в Генеральну прокуратуру України.

2.3. Матеріали, які послужили вихідними даними для створення файл-макету.

2.4. Проміжні дані в технологічній послідовності: від оригіналів до файл-макету.

2.5. Всі оригінали записів (в тому числі на смарт-картах), фрагменти яких увійшли в файл-макет.

У відповідності до ст. 8 Договору про правову допомогу у кримінальних справах між Україною та Сполученими Штатами Америки просимо заздалегідь надати інформацію про дату і місце допиту Мельниченка М.І. і дозволити слідчому Генеральної прокуратури України бути присутнім під час допиту і ставити запитання допитуваному.

Ця кримінальна справа політичних цілей не переслідує, не має політичного характеру.

В разі звернення Міністерства юстиції Сполучених Штатів Америки з клопотанням про надання правової допомоги в Україні, Генеральна прокуратура України виконає їх у мінімально можливі терміни і у повному обсязі.

Заздалегідь вдячні за позитивне вирішення цього клопотання і, користуючись нагодою, свідчимо свою глибоку повагу Міністерству юстиції Сполучених Штатів Америки.

Додаток: копії документів на 7 аркушах, компакт-касета.

З повагою, Генеральний прокурор України С.М. Пiскун

Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку
на агентство "Украинские Новости", в каком-либо виде строго запрещены
Редакция.   Реклама.   Экспорт.   Стартовая.
Copyright © 2004 «Обком». All rights reserved
Design © 2004 Max Bezugly