 |
|
|||||
|
|
РЕФЕРЕНДУМ «…Щоб ні в кого не було ніяких сумнівів…»
– Пане Президенте, ми вас вітаємо. Дякуємо за можливість інтерв’ю. Із часу нашої останньої зустрічі минуло два тижні, але рік виявився багатим на події, а відтак на цікаві запитання. Отже, 2006 рік розпочався із суперечки двох важливих інститутів влади – уряду і парламенту. Які Ви як Президент бачите шляхи виходу з цієї ситуації – я маю на увазі, зараз, до виборів, – і чи розглядаєте ви можливість введення прямого президентського правління? – Я почав би з того – щоб по країні не ходило багато міфів – я гарантую, що Президент не переступить Конституцію чи закон. Я гарантую, що уряд своїми рішеннями не переступить ні Конституцію, ні закон. Я думаю, що в цьому є сила демократії. Знаєте, сьогодні можна було б дозволити робити те, що робила попередня влада 12 місяців тому, чи 2-3 роки тому. Але то не демократія. Я переконаний, ми повинні відрізнятися іншою політикою, іншими обличчями, іншими способами дії. І тому коли ми сьогодні дивимося на конфлікт – мені здається, його природа зрозуміла. Чотири роки тому до парламенту прийшли сили, більшість з яких формували у стінах, в яких ми зараз знаходимося. Це не ті сили, які будуть мати майбутнє в Україні, які будуть мати співпрацю з демократією. Демократія для них – це позбавлення кисню, на якому вони звикли жити. Вони не вигравали ті вибори публічно, чесно, у змаганнях. Я виступав на площах, де вимикали світло; хтось виступав у палацах, з інформаційним супроводженням усіма каналами і таке інше. Але це забуто. Це не так важливо. Суть одна: сьогодні ми маємо парламент, який не відповідає політичній структуралізації суспільства. І в цьому головна проблема. Люди, які сьогодні відносяться до тих чи інших сил, давно вже втратили ідейну підтримку тих людей, яких ми називаємо виборцями. Це перше й фундаментальне. Друге – сьогодні ми пожинаємо плоди, коли влада ігнорує Конституцію, переступає через неї. Провели так звану політичну реформу... Я буду підбирати слова і спробую бути збалансованим. Але я переконаний, якщо ви зараз вийдете на Хрещатик і запитаєте у будь-якого пересічного українця: «Скажіть будь ласка, що таке конституційна реформа в Україні, яка була рік тому проведена?» – думаю, 95 відсотків скажуть вам, що мало володіють інформацією. Вони не знають, що відбулася неконституційна зміна того ладу, який був до січня 2006 року. Вони не знають, що ці зміни ніхто навіть не пропонував на всенародне обговорення, ніхто не обговорював ці зміни в парламенті. Все робилося під килимом. Тоді виникає запитання: якщо ми робимо добру справу для нації, чому її так утаємничувати? Очевидно, було чому. Тому я сьогодні наполягаю, що зміни, зроблені до Конституції, були проведені з грубим порушенням процедури. Вони не були достеменно доведені до відома нації, і нація не брала участь в обговоренні суті тих змін, які були внесені. І сьогодні, коли ми говоримо про спробу відправити уряд у відставку – це була одна із цинічних спроб ще раз проігнорувати Конституцію. – Скажіть, будь ласка, коли може мати продовження ваша ідея щодо референдуму? – Це має бути спеціальне повідомлення. Я знов-таки хочу підкреслити, що з цією ідеєю я вийду безумовно, щоб ні в кого не було ніяких сумнівів. Але моя мета сьогодні – не зробити накладки збурень у суспільстві. Навпаки, я хочу, щоб ця тема прийнялася як чесний спосіб виходу на гармонію. Щоб це не наклалося на проблему, яка буде відбуватися із виборами, і до того додатково дестабілізує. Я б цього не хотів. Але те, що тема змін до Конституції, її правовий бік, пошук легітимних способів виходу з цієї справи на порядку денному у нації – я думаю, що це розуміє кожний громадянин, це вже річ очевидна. З такими змінами і такими процедурами Україна буде мати складне майбутнє. – Пане Президент, голосування опозиції у Верховній Раді за відставку уряду Єханурова ви назвали причиною відкликання вашого підпису під меморандумом про співпрацю з опозицією. Який саме пункт цього меморандуму порушила опозиція цим голосуванням? І які пункти плануєте не виконувати ви, якщо відкликаєте свій підпис? – Мова йшла про солідарні дії при формуванні внутрішньої і зовнішньої політики країни. Відставка уряду – це одне із грубих, очевидних, публічних порушень. Причому – я ще раз хочу підкреслити – мова не йде про Єханурова і його уряд. Мова йде про те, чому люди, народні депутати, які добре розуміли, що вони діють проти Конституції, не маючи можливості легітимно, по закону відправити цей уряд у відставку, пішли на цей крок. Я продовжу думку далі. Ці люди, очевидно, ще більше розуміли, що в них сьогодні немає повноважень сформувати новий уряд. Це більш серйозно – вони вели країну до колапсу, розуміючи, що ми прийдемо до ситуації, коли начебто постанова парламенту про відставку вже відбулася, а постанова про формування нового уряду не може вступити в дію. І таким чином країна у важливий період своєї історії – коли йдуть вибори, коли в будь-якій країні з високою політичною стабільністю починаються різні конфлікти, протистояння, політичні розігріви і таке інше, – саме в цей період країна позбавлена Конституційного Суду. Прийнята постанова – хай вона незаконна, але вона... серце ж не камінь, воно реагує – про відсторонення уряду від виконання своїх повноважень. І 80 днів до виборів. Тут і виникає питання: друзі, якщо ми говоримо про Україну, про те, що наша країна не повинна постраждати іміджем, статусом, репутацією, влада – незалежно від того, про яку владу ми говоримо, чи про судову, чи про Верховну Раду, чи про виконавчу владу, чи про Президента – повинна мати довіру у людей. Тоді вона буде успішна. І тут трудно найти межу, де одна влада чи її репутація завершується і починається інша. Нам треба дбати про статус української влади. Вона повинна бути чинна, достойна. Тому що це Україна. І ми повинні цю владу шанувати. Я говорю у даному випадку не як Президент, а як проста людина. Нам треба навчити націю перш за все довіряти владі. Але робити кроки, які б засвідчували, що влада достойна цього. І коли ми робимо таке рішення, абсолютно очевидно штовхаючи країну у політичну некерованість – я повторюсь, це дія сил неукраїнських. Ці сили не думають про націю, не думають про стабільність в Україні. Це дійсно п’ята колона, для якої маленький корпоративний чи партійний інтерес став сьогодні вищий за стабільність в Україні. Повірте. Мені неприємно це коментувати. У цих діях немає нічого раціонального, продуманого, правильного. Відверто скажу: у мене немає задоволення коментувати це. Це не приклад великих політиків, це не приклад високої політики для України. Це халявна, проста, дубова, примітивна, антидержавна, антинаціональна політика. І дискутувати тут, відверто скажу, у мене немає великого інтересу. – Але йдеться про меморандум, про документ, де зафіксовані і зобов’язання влади – ваші і прем’єр-міністра Єханурова перед опозицією. Щодо пунктів про чесні вибори, про недопущення політичних репресій – яка тепер позиція влади щодо цих пунктів? – Звичайно, вона буде незмінна. Коли ми говоримо про чесні вибори, я вийду з пропозицію про всеохоплюючий меморандум. Це буде стосуватися тільки однієї позиції: проведення демократичних, прозорих, чесних виборів. Оскільки зараз немає довіри до тих сил, які раніше брали відповідальність по інших пунктах – можливо, варто тоді предмет цієї домовленості звести до одного: давайте ми забезпечимо чесні, демократичні вибори, без застосування адмінресурсу, без застосування жодної копійки державних фінансів чи фінансів державних підприємств, окрім тих бюджетних коштів, які передбачені на вибори. Все решта – під державний контроль, публічний контроль журналістів; як ви хочете – я все зроблю, щоб ви переконалися в тому, що НАК «Нафтогаз» чи «Укрзалізниця» не будуть фінансувати жодну політичну силу. Ви отримуєте сигнал – я готовий на нього в повній мірі реагувати. Я не виключаю, що такі спроби будуть – країна жила так 15 років. То 10 мільярдів кубів газу давали на вибори одній партії, яка протрималася 6 років і, я думаю, кане в небуття. То крали гроші з «Укрзалізниці». Я знаю, це така практика. Але я даю слово: я буду робити найбільш крайні кроки, щоб така практика у 2006 році не повторилася. – Вікторе Андрійовичу, політичні події останніх днів напряму пов’язують з газовим питанням. І остання газова угода, укладена між Україною та Росією, називається компромісною, але разом з тим викликає досить бурхливі суперечки. Тому що, очевидно, запитань залишається багато, більше, ніж відповідей, зокрема – як довго ми зможемо отримувати газ по 95 доларів і чому саме «РосУкрЕнерго», комерційна структура, яку досі мало знали? – Я думаю, що багато питань виникають від того, що ліниві ті люди, які коментують ці речі. Треба просто один раз прочитати, треба трошки знати історію цих питань. І не політизувати. Я б, можливо, почав з того, що давайте ми відійдемо зараз від національних і державних інтересів і зробимо маленькі підсумки. Які підсумки в рамках підписання цієї угоди? Підсумок перший: Україна отримала найдешевший газ серед країн Східної і Центральної Європи. Нас обігнали тільки білоруси. Але ви розумієте, що Білорусь поплатилася своєю магістральною мережею. Ми нічим не поплатилися. Ми маємо найдешевший газ – я хочу підкреслити, 95 доларів не мають ні країни Балтії, ні країни Закавказзя, не будемо говорити про пояс Польща, Словаччина, Чехія, Болгарія, Румунія і таке інше. Більше того, сьогодні лунають деякі позиви, постановки питання, що і Болгарія, і Румунія, і Польща хочуть переглянути <газові угоди>, піти прикладом України, яка вистояла, яка... Я не хочу сказати, що ми виграли у когось ці дебати, ми просто захистили національний інтерес. Таким чином, ми маємо газ по 95 доларів – найдешевший. Друге. Ми на 30 відсотків (до речі, так як і газ, на 30 відсотків) підняли тарифи – вперше за нашу історію, за 14 років – до 1,6. Це ще не європейський тариф, але, повірте, це вже радикальне зрушення в темі формування ринкової ціни. Ми на 11 мільярдів збільшили транзит російського газу у 2006 році, і віднині він буде не менше 121 мільярда <кубів>. А це, знаєте, рекорд. У цьому <2005> році ми прокачали 120 мільярдів, але різного газу. Тепер до цього газу добавляється ще 121 мільярд російського газу. Це рекорд. Я думаю, що це прекрасний успіх, тому що ми зафіксували перспективу. Ідемо далі. Ми закріпили участь наших структур у молдовському ринку. Це вперше у нашій історії. Тепер що стосується інших стуктур. Якщо брати історію останніх 7-8 років, було декілька структур, які займалися транспортом туркменського газу до України. Ніколи це не були українські структури – починаючи від, здається, «Єврал Транс Газ», першої структури, яка років сім тому прокачувала цей газ. Правда, вона тоді брала 41 відсоток об’єму газу, який вона прокачувала. Це була структура, повністю сформована російською стороною. І «Газпром», як власник «Газтранзиту», повного монополіста по транзиту Росії, робив операторів, які займалися конкретним проектом. Потім прийшла «Ітера» – стовідсотково російська структура, створена на якихось островах, до якої Україна ніякого відношення не мала, і, при великому бажанні, не могла б і мати. То була не наша політика. Правда, вона брала за транзит уже 38 відсотків об’єму. Потім, два роки тому, появилася знову неукраїнська структура, до якої українська держава, українські державні структури ніякого відношення не мають, яка називається «РосУкрЕнерго». Там жодної долі України немає. Сьогодні поставки газу йдуть цієї структурою до України по ставці 37,5%, це найнижча ставка. Коли стояло питання місяців шість тому, як привести інші структури в Україну, я дав таке добро: давайте попрацюємо. Очевидно, логіка повинна була бути в одному: як та структура, яка прийде на заміну існуючій, – хоча це, повірте, не українське питання і я не знаю, як би ми його провели, але на таку постановку питання я пішов. Я сказав тільки, треба виконати дві умови. Перша умова: доставка туркменського газу до України повинна стати дешевшою, ніж та, яку нам пропонує «РосУкрЕнерго», і друге: щоб ця структура володіла ліцензією на транзит газу через Росію. Жодної структури такої не появилося. – Але на сьогодні з’явилися чутки, що за «РосУкрЕнерго» стоять люди з не зовсім пристойною репутацією... – Я з великою радістю міг би допомогти правосуддю встановити ці канали, якби в мене була якась інформація. Я звертаюся до всіх, хто володіє цими каналами, не дивлячись на те, що це не українська структура. Я з Володимиром Володимировичем Путіним про це говорив. Ми знайдемо повну підтримку в цих діях, якщо в нас будуть факти, не міфи, не легенди, бо мені називали одні люди, леді великі, про чотирьох осіб, які стояли за тією фірмою. Я попросив, щоби це було сказано публічно і з доказами. Чомусь уже майже рік цього не робиться. Давайте не формувати байки. Ця думка була запущена, я переконаний, з однієї причини. Для того, щоб завести ту структуру, яка тебе цікавила, треба спочатку скомпрометувати ту структуру, яка сьогодні займається цими операціями. Почалося з байок про «РосУкрЕнерго». Думаю, що за цією структурою стоїть російський «Газпром». Якщо хтось думає, що «Газпромом» легко керувати через підставних осіб, я думаю, це велика помилка. Повторюю, це була «заманушка» заради одного: провести одну з компаній, яка могла партійно фінансувати одну політичну силу на виборах. І коли це не вдалося, тоді почали бити горшки – давайте денонсуємо всі угоди, проклянемо в анафемі «РосУкрЕнерго» і т.д., тому що це інша концепція, вона не дає місця іншим непрозорим схемам. – Пане Президенте, ситуація з газом, газова суперечка між Україною і Росією – це те, чим Україна не займалася 15 років. Це питання енергетичної безпеки. Що ми маємо зробити сьогодні, що ми вже зробили для того, щоб унеможливити подібні ситуації на майбутнє? – За п’ять років ми повинні вийти на незалежний енергетичний баланс країни. Це та тема, яка мною була поставлена на РНБО. Хотів би, щоб мене зрозуміли правильно. Знаєте, в Японії немає жодного куба газу свого і нафти, але вона стовідсотково енергетично незалежна. От коли ми говоримо про українську модель, українську концепцію енергонезалежності, не йдеться про те, що ми повинні добувати 50 млрд. свого газу. Хоча й це будемо мати. Але це багатовекторна задача. З одного боку, якщо ми, не маючи своїх енергоносіїв, перебуваємо в певному дефіциті їх, по-перше, це повинна бути глибоко диверсифікована політика. Європа це питання вирішила просто: більше 30% з одного джерела держава не може мати енергії. Вони не один рік ішли до цього, і ми не за один рік прийдемо. Але ми чітко і ясно повинні сказати, що уроки, які нам треба сьогодні зробити, такі. Наявна енергетична залежність – це досить серйозна прелюдія політичної залежності. Якщо ми українці, якщо ми це розуміємо, це не докір комусь, це не чиясь вина, це наша, перш за все, вина. Це не проблема конфлікту з кимось. Це проблема просто дихати своїми інтересами і зробити так, щоб ти ні з ким не полаявся, щоб у тебе всі були друзями. Тому ця тема починається з того, що ми повинні поставити чіткий план формування енергонезалежності держави. З одного боку, ми повинні радикально змінити концепцію енергоспоживання. У нас повинна бути прогресивна система енергоспоживання, яка паралельно базується на дуже ефективній системі енергозбереження. Ми повинні змінити політику з використання урану в мирних цілях. Ми повинні підключити міжнародних союзників як на політичному, так і на серйозному економічному рівні і вийти на замкнений цикл обробки і виробництва ядерного палива або його елементів. Ми повинні змінити погляд на власну політику газо- і нафтодобування. В найближчі тижні завершиться перший конкурс по виділенню поля у шельфі Чорного моря для видобутку газу. Підписано контракт з реанімації старих скважин, де 60% палива залишилося 15-16 років тому, коли там було припинено видобування. Ми говоримо сьогодні про новий погляд відродження вугільної галузі – Тобто ви вважаєте, що за п’ять років Україна буде здатна сама забезпечувати себе альтернативними і різними енергоджерелами, для того щоб не бути залежною? – Ми це мусимо зробити. Особливо, я не згадав ще такий момент як функції транзиту територією України. Зверніть увагу, за останні 15 років ми нічого не добавили до транзитного потенціалу України. Європа сьогодні у великому задумі, як диверсифікуватися. Україна геополітично унікально розміщена. Так Бог нам дав, що сусід у нас Росія. І ми максимально повинні розвивати наші відносини з Росією. Не треба боятися будівництва Богородчани – Ужгород чи Новопсков – Ужгород. Бо наша функція – транзит. Чим більше ми виграємо в цій функції, тим буде більш чудово й класно. Ми всі повинні добре розуміти, що країни Центральної Азії очевидно також прагнуть бути учасниками європейського енергетичного ринку. Найкоротша дорога для цих країн іде через Україну. Я б дуже хотів, щоб Україна не проспала цієї нагоди. Якщо ця тема організується, подивіться на неї ще. Іран – із другим у світі, після Саудівської Аравії, запасом газу. Країна, в якої декілька сотень кілометрів газопроводів, не більше. Країна, яка волає, шукає ринок. Якщо провести умовну лінію, вона близько проходитиме через Україну. Так, це питання політизоване. Україна себе повинна політично активно вести в цьому питанні. Я розумію, що цю тему не можна відкрити за рік, за два, але ми такими мірками і не формуємо стратегію України. Але наше місце повинне бути окупованим, зафіксованим за інтересами України. І тому коли на цей спектр дуже відкрито, відверто подивитися, мінімізувати вплив політики, думаю, що для наших відомчих керівників нафтової, енергетичної, газової галузей є дуже багато цікавої роботи. – Дякую, пане Президент. Сьогодні Маланки, тож щедрої Вам куті і приємних щедрувальників. – Я вдячний. З усіма святами, які були, з Новим роком, з Різдвом Христовим, щастя і успіхів. На все добре!
|
|
Інтерв’ю Президента України чотирьом центральним телеканалам 13 січня 2006 р.
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|