В нашей семье – большая радость. Судьбой нашей отдельно взятой семьи озаботилась лично Премьер-министр Украины Юлия Владимировна Тимошенко.

За чей счет банкет? В смысле, кто оплатил рассылку таких писем? Если банк, то неужели у него так велик размер прибыли, что можно слать тысячи писем всем подряд? Почему слали письмо всем, а не по базе данных клиентов банка? Почему письмо подписано не руководителем банка, если банк платил за рассылку? Почему на письме нет исходящего номера и даты? Если платил Кабинет Министров, то имел ли на это право? Не является ли рассылка этих писем просто личным пиаром Премьер-министра?».

С уважением,

Ви повідомили мене спільним листом КМУ та Родовід Банку за номером 02068 (саме на такому дивному бланку та ще й із зазначенням ліцензії НБУ внизу аркуша), правда без підпису (очевидно своє факсиміле, і цілком справедливо, не довіряєте будь-кому) що:

1. Уряд провів націоналізацію цього банку, фактично викупивши 99,97% його акцій.

2. Це – не зобов’язання Уряду викуповувати приватні банки у бездарних власників, а добра воля Уряду захистити мене від світової фінансової кризи і ваша (Уряду) антикризова програма.

3. Тепер Ви особисто, разом з Урядом, відповідатимете за те, щоб цей банк відновив свої успішні позиції, а я, як його вкладник, не залишився наодинці з проблемами.

4. Ви хочете захистити кожного вкладника АТ «Родовід Банк» і маєте бачення як цього досягти.

5. Але перед тим як починати подальші дії, мусите порадитися, тому хочете зустрітися зі мною особисто 31 липня 2009р. о 12.00 за адресою: м. Київ, Броварський проспект 15, Міжнародний виставковий центр.

Як гречна людина я зобов’язаний відповісти на лист.

Отже відповідаю.

1. Провести націоналізацію Родовід Банку Ви могли лише за рахунок бюджетних коштів (бо інших в Уряду не буває), а значить – викупили приватний банк у «бездарних власників» за мої ж кошти. Чи погоджуся я з цим, Ви моєї поради не питали.

2. Захистити мене від світової фінансової кризи не є доброю волею чи антикризовою програмою Уряду. Це є обов’язком Уряду і Вашим особисто як Прем’єр-міністра. Одне мені не зрозуміло – чому захищати мене Ви збираєтеся за мої ж кошти.

3. З цим цілком згоден. Ви особисто маєте нести відповідальність, щоб я як вкладник не залишився наодинці із проблемами.

4. Це дуже добре. Одне зле – а що мають робити вкладники тих банків-банкрутів, які Уряд «з доброї волі» не викупив у «бездарних власників»? І хто має нести персональну відповідальність, щоб їх вкладники не залишилися наодинці із проблемами?

5. На зустріч я не прийду. Не тому, що не потребую Ваших порад. Просто не хочу бути «гарматним м’ясом» у черговій піар-акції, приуроченій до президентських виборів. Одне хочу запитати Вас, за рахунок яких коштів – за кошти бюджету (платників податків) чи вкладників банку – здійснено розсилання запрошень на цю зустріч і оренда аж ніяк не дешевого приміщення?

Що можу порадити Вам я?