22 мая


12:44

Операція «Гірдон»: Гіркін усім задоволений, а Гордона вважає дурнем, мерзотником, майже го…доном

14 мая


15:42

Окупанти «ізолювали» у Донецьку обвинуваченого у справі МН17

17 сентября


12:33

Гончарук прокоментував свій коментар щодо ПриватБанку

10:18

Прем’єр Гончарук не виключає «компроміс» із Коломойським щодо ПриватБанку

09:12

«Слуги народу» пропонують змінити закон «Про столицю» і провести вибори мера Києва у грудні

08:58

Будинок колишньої глави Нацбанку Гонтаревої спалили

08:40

Дoба ООС: один наш військовий загинув, двох поранено

16 сентября


17:28

Після програного Зеленським парі чиновників міської ради Дніпра оголошено в розшук

17:07

Скасовано постанову Матіоса про «засекречення» декларацій військових прокурорів

12:55

І цього тижня Зеленський не зможе відібрати у Авакова Нацгвардію

12:23

Бюджет-2020 презентують нардепам у п’ятницю

12:11

Посольство США сподівається, що нова ЦВК буде не гірше той, що розігнав Зеленський

11:59

Богдан - о фракції «Слуга народу»: там є «божевільні, психічно хворі»

08:41

Доба ООС: поранено одного військовослужбовця

15 сентября


17:27

Рада отримала проект держбюджету-2020

09:03

Доба ООС: обстріли не припиняються

14 сентября


14:59

Зеленський наклав вето на Виборчий кодекс з відкритими списками

08:50

Доба ООС: поранено вісьмох наших військових

13 сентября


18:44

У Кремлі наполягають: спочатку фіксація «формули Штайнмайера» - потім «нормандська» зустріч

17:26

Для Коломойського відкрилося «хороше вікно»: крізь нього він бачить вихід із ситуації з ПриватБанком

16:52

Меру Дніпра не пробачили вигране у Зеленського парі: у міськраді обшук

13:58

Порошенко прийшов на допит до ДБР – ДБР прийшло з обшуком до банка Порошенка

13:34

Стало відомо, під приводом чого намагаються вилучити у ПриватБанку документи, «пов'язані з юридичним захистом банку»

13:20

Зеленський прокоментував «фото тижня»

12:19

Чоловічки Зеленського передумали відстороняти Геращенко від засідань Ради

12:08

Зеленський: АМКУ перезапускається – голова АМКУ залишається

11:38

Рада розпустила ЦВК

10:06

Нацрада з питань ТБ створила групу для захисту інформаційного простору

09:36

Екс-заступник голови ЦВК: розпуск Центрвиборчкому - підґрунтя для референдумів

08:53

Доба ООС: загинув боєць Нацгвардії

ПРЯМАЯ РЕЧЬ

Тягнибок о «Тягнибаксе»: «поганял» інтернетівських я маю багато»…

Олег Тягнибок в интервью «Обкому» рассказал о том, на чьей машине он ездит, в чьем офисе сидит, кто дает деньги на «Свободу» и почему нежелательно называть имена этих людей.


Олег Тягнибок – один из тех политиков, на которых рядовой украинский обыватель всегда будет смотреть с подозрением. С одной стороны, к националистическим партиям у постсоветского гражданина отношение всегда стереотипно-настороженное: того и гляди, вытащит «кулемета» и с истошным криком «Слава Україні!» прошьет тебя очередью. С другой стороны, закрадывается сомнение: а не валяет ли этот статный, с хорошо поставленным голосом, мужичок дурака? Не подменяет ли он идеи Бандеры и Донцова – банальным политическим «заробитчанством»?

На встречу с Олегом Тягнибоком «Обком» приходит в Мариинский парк, куда лидер «Свободы» наведывается для того, чтобы поддержать голодающих «чернобыльцев». Встреча с манифестантами длится недолго: участники акции просят у политика термосы и одеяла; политик, активно жестикулируя, ведет агитацию. Расстаются стороны вполне довольными друг другом. Это благодушие нам не по душе, и наш разговор в одной из киевских «кав`ярень» мы начинаем вполне логичным вопросом.

- Слушайте, а почему бы Вам как политику самому не объявить голодовку? Вы, лидер немаленькой по размерам партии, показали бы личный пример и смогли привлечь максимум внимания прессы и общества и к ней, и к проблемам чернобыльцев…

- Ну, коли був час і я був студентом, я був учасником студентського голодування, яке принесло, до речі, історичну користь для утвердження української держави. І днями ми навіть відсвяткували річницю референдуму, який підтвердив акт проголошення України. І я можу пишатися, що був причетний до цієї події і своїм мінімальним, скромним внеском пришвидшив процес проголошення української Незалежності.

Кожен повинен робити своє. Якщо буде політична потреба і необхідність голодувати, протестувати і виходити на вулицю, то не думайте, що мене щось зупинить. Просто всьому свій час і всьому своє місце. Хтось мусить керувати, хтось мусить бути менеджером, хтось мусить бути організатором…

–…и кто-то должен голодать?

–…і хтось має виконувати свої, інші функції.

– Что такого должно произойти, чтобы Вы объявили голодовку?

– А чому щось страшне має відбутися?… Взагалі-то я не є прихильником саме таких методів. Я є прихильником більш жорстких методів, тобто голодування – це, звичайно, хороший прояв. І на самоспалення були здатні реально герої. Той самий Гірник, який зробив певний вчинок, - для багатьох він, може, виглядав смішним, але то був героїчний вчинок - коли він на могилі Шевченка, одноособово, як прояв свого протесту проти більшовицької політики, зчинив самоспалення.

Всьому свій час і всьому своє місце. Поки я маю сили і можливості і маю розуміння того, як треба організувати боротьбу проти цього режиму іншими методами, ніж голодування, - значить, я це буду робити. Якщо прийде час і необхідність, коли, скажемо так, ситуація буде поставлена таким чином, що я буду розуміти, що це голодування може дати якийсь результат, результат боротьби, - то мене це не зупинить, можу і голодувати. Але ж ви повинні зрозуміти, що ви спілкуєтесь не просто з Олегом Тягнибоком, людиною з вулиці, що ви собі знайшли, схопили його за барки і на понт берете, типу: а ти зможеш голодувати, чи не зможеш голодувати? Ви спілкуєтеся з головою політичної сили, яка нараховує багато десятків тисяч членів партії; політичної сили, яка ухвалює своє рішення колективно, якщо буде на ці рішення ухвала політичної сили, то я буду виконувати це рішення. Мене не сковують якісь фізичні навантаження, проблеми чи утиски особисті. Я не є людиною, яка в комфортних умовах виростала: я і в гуртожитках жив, і в армії служив, і в гори ходив, і не раз, і в наметах жив…

–…То есть Вас голодание не пугает?

– Не лякає, звісно, не лякає. І дружину свою з гуртожитку я теж брав, так що для мене це не страшно. От я собі згадую, вчора якраз було 1 грудня, річниця референдуму, і ми тоді (в 1991 году – «Обком») приїхали з моєю молодою дружиною в Первомайський район Миколаївської області. Філія студентського братства в медицинському інституті, яку я на той час очолював, отримала той район для агітації, і ми там мали бути спостерігачами. Ну, і мені випало село Софіївка, ми приїхали туди ввечері…

–…Мы об этом в Вашей колонке читали.

–…ну то я вам зараз детально розказую про ті гуртожитки. Я ж у колонці не написав, що там на стінах був іній, і ліжка стояли посередині, і ми там з жінкою грілися, і картонні стіни, збоку шуміли цілу ніч всякі алкоголіки, яких я перед тим агітував за Україну…

–…ну так потом бы и выпили за Украину…

–…Ні, ми не випили за Україну, ми їх агітували за те, щоб вони проголосували за Україну, але я тоді, чесно кажучи, мав менше політичного досвіду. Бо якби я зараз опинився в тій ситуації, то я би з ними говорив трішки коротше, не витрачав би стільки годин свого часу і сну.

– Ну, наверное, Вы стали немного крупнее за это время…

– Ну, звичайно, зовні став крупніше, та й здобув певний досвід. Знаєте, як ті «Свідки Ієгові» ходять по квартирам? Вони ж діють не просто так, вони зразу оцінюють, з ким варто говорити, а з ким ні. І вони по перших словах можуть зрозуміти, чи ту людину можна дотиснути і загітувати. Вони навіть собі у своїх зошитах роблять помітки. Відповідно, 22 роки в публічній політиці навчили мене тому, що я в принципі досить швидко можу визначити, чи вартує витрачати час, щоб агітувати людину, яку я, наприклад, вперше бачу.

– Олег, а вам не кажется, что большинство украинцев тянется к чему-то усредненному, к некой норме? А «Свобода» - при том, что она становится более респектабельной и влиятельной, - для многих все же остается радикальной партией. Не кажется ли вам, что для большинства людей, вы – те же «свидетели Иеговы» в том виде, как их воспринимают православные? И для многих людей на то, что вы говорите, стоит своего рода психологический блок?

– Ну, воно так і є, і буде смішно, якщо партія буде ставити собі за мету переагітувати 100% людей, такого ніколи не буде. Є певна ніша, і ми в тій ніші працюємо. Це значить, що є певна частина суспільства, яка підтримує наші погляди через те, що у них такі самі погляди. І тому в будь-якій країні світу і створюються політичні партії, щоб вони були посередниками між певної частиною людей і владою. От колись, наприклад, була Селянська партія, вони казали: ми захищаємо інтереси селян. І їх особливо не гребло, що їх робітники не підтримували. Їм того не потрібно було.

Або, наприклад, у світі є партії Зелених. От вони чітко знають, що межа партії Зелених – це, там, 4-5%. А є партії голубих, от у польському парламенті недавно були вибори, і там гея, трансвестита, обрали. І зараз вони всі пищать, от «браво-браво, яка там Європа!». У нас теж почали з’являтися подібні партії, стосовно яких відверто зрозуміло, чиї інтереси вони будуть захищати. Хоча неперевірені чутки про великий відсоток представників нетрадиційної сексуальної орієнтації у парламенті були завжди, тобто відсоток був завжди такий… величенький. І різні скандали і пльотки гуляли по парламенту стосовно деяких навіть міністрів.

– А о каком проценте идет речь?

– Ну, я так думаю, серйозний відсоток. Я думаю, їх завжди було досить багато, просто хтось був скритий, а хтось - відкритий. Тобто зараз ми входимо в такий час, коли нам намагаються нав’язувати не найкращі європейські цінності, які б ми хотіли укорінити в України, а якісь такі моменти псевдотолерантності. Щоб не дай Бог ти не покритикуй його, тому що він – гей, і там якісь гендерні питання спотворені абсолютно. Я не хочу такої Європи тут в Україні – коли нам всякі збочення привозять і кажуть, що це є найбільший прояв європейськості!

Ми є політичною партією, яка має свою ідеологію. Ця ідеологія чітко відображена в Програмі захисту українців, і ми не є партією кон’юнктурною. Ми прийшли до чорнобильців не через те, що я собі захотів попіаритися, а прийшли тому, що, по-перше, у нас багато людей в партії є чорнобильцями, і коли мені звонить мій заступник і каже: «Я чорнобилець, підтримай наших» - ну то ясно, що я його підтримаю. Але крім того ми є соціал-націоналісти, тобто ми за національну справедливість, і ми вважаємо, що їх вимоги є справедливими.

Більше того, я розумію, що не факт, що ті чорнобильці, навіть якщо ми поможемо їм це питання вирішити, - будуть за нас голосувати.

– Даже так?

– Навіть так. Кожен має свої уподобання, розумієте? Я вам можу навести приклад. У Львові була така ситуація, коли теперішній голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда працював депутатом Львівської обласної ради, і до нас звернулися мешканці одного з гуртожитків, в яких були проблеми, бо появився новий власник і цей новий власник вирішив ті гуртожитки продати. А люди там жили по 30-40 років і взагалі хотіли приватизувати ті квартири, а їх всіх – на вулицю! Йому було байдуже на долю тих людей. Вони звернулися до нас, і ми півроку їм допомагали, наші депутати чергували там, коли їм відключали світ, воду перекривали; ми всі ті ЖЕКи «строїли». Врешті решт за півроку часу ми добилися того, що всім пенсійним видали ордери. І ви знаєте, яким було наше здивування, коли до Львова приїхав Янукович (здається, в ранзі прем’єр-міністра)? Вони усі зібралися і побігли до Януковича: «Віктор Федорович, ми Вас так любимо, поважаємо, а Ви нам ще то зробіть, а Ви нам ще тут допоможіть»…

Тобто вони від нас реально мали ордери на квартири, їх було, там, 500 чоловік на 100 квартир, і кожен з них отримав ордер на квартиру!

– То есть Вы таким образом поработали на Януковича...

– Ні, просто ми побачили, що люди необов’язково будуть голосувати за вас, тому що ви їм допомогли. Ті люди знали, що це не Янукович, а ми їм допомогли, - але люди ходили до Януковича, тому що він був прем’єр-міністром. І, звісно, що коли ми потім подивились результати голосування по тому гуртожитку, – ну, там дуже невелика кількість людей за нас проголосувала.

Тобто в нас немає ніяких ілюзій стосовно того, що, скажімо, цей виборець за нас проголосує тільки тому що я сьогодні прийшов туди до них.

– Но ведь то был чистый подкуп избирателей…

– Ні, не плутайте, будь ласка, і не перекручуйте. Це був не підкуп, це було виконання своїх депутатських обов’язків. То є різні речі. Ясно, що можна говорити, що склянка є наполовину повною, чи напівпорожньою, тому ви, будь ласочка, не в ту сторону задавайте питання. Це було виконання своїх депутатських обов’язків. І коли виникають конфлікти між простими людьми і владою, або, наприклад, їхніми власниками, ми завжди в усіх питаннях стаємо на сторону тільки людей. І фактично наші дії були спрямовані не для того, щоб оті конкретні люди за нас завтра проголосували, а на те, щоб усі переконалися у тому, що ми є політична партія, яка здатна конкретними діями захищати тих людей, інтереси яких ми представляємо.

– Олег, у Вас в жизни была такая веха, по которой многие вас запомнили и вопросы о которой вам еще долго будут задавать. Мы, конечно, имеем в виду 2004 год, выступление в Ивано-Франковской области, которое затем раскрутил телеканал «Интер» и из-за которого Вас впоследствии исключили из фракции «Наша Украина». Скажите, Вы и сейчас считаете, что «Україною керує москальсько-жидівська мафія»?

– По-перше, я зараз, як і в минулому, ніколи не відмовляюсь від того, що я говорив. По-друге, якщо вас дуже хвилює ця тема, я вам порекомендую: зайдіть до нас на сайт і послухайте повністю цей мій автентичний виступ. Вчора я з одним вашим братом-журналістом спілкувався, і мені подібне запитаннячко так само задавали. А я запитався: ви взагалі чули, про що я там говорив? Людина каже: я сама не чула, але чула, що інші про то говорили. Тоді я кажу: от послухайте, будь ласка…

– В общем, Вы утверждаете, что Ваши слова были вырваны из контекста?

– Те, що показували по «Інтеру», - і ми це доказали у судовому порядку – це були просто тупо змонтовані фрази. Чотири фрази, причому чотири частини речення, які були тупо змонтовані. І спеціальна картинка була підібрана, кадр трішки був пришвидшений, небо зробили таке червоне, з блискавками, так щоб дуже страшно виглядало. І в принципі ми б на те не звернули увагу, якби за кілька днів після того, як цей скандал піднявся, і по «Інтеру» оце почали це крутити, до нас би не прийшов один доцент географічного факультету Львівського університету. Людина на свою любительську камеру записала той виступ, потім прийшла і каже: «ми так от цілою кафедрою слухаємо, що про вас по телевізору говорять, так я на кафедру включив, чотири рази передивилися, що ви сказали, ми зараз нічого не зрозуміли, що таке? Кого тут хто дурить?!».

І той запис, зроблений доцентом географічного факультету, який випадково прийшов, слугував нам таким дуже серйозним доказом того, що це було змонтовано. Тому і всі суди я виграв, в тому числі і у прокуратури стосовно того, що вони незаконно відкрили проти мене справу. Хоча та справа мала не кримінальний підтекст, а конкретний політичний: ми розуміємо, чому так сталося, хто це зробив. Але то була цікава історія, скандальна, раз ви цю історію згадуєте аж до цього часу. Ну і добре… А той запис на нашому сайті я вам раджу послухати, я не знаю, яких ви поглядів особистих, бо ви як журналісти нейтральну займаєте позицію. Але якщо ваші погляди хоч трішки співпадають з нашими національними поглядами, то я вам гарантую, що ви скажете «браво»! Бо там є єдина річ, за яку Ви можете зараз не говорити «браво»: я тоді голосував за Ющенка. Зараз як би інша ситуація, але якщо перенестися в той час, то там нічого крамольного ви не почуєте.

– То есть про «москальсько-жидівську мафію» Вы не говорили?

– Ні, все це було сказано, але в іншому контексті, називалися прізвища. Взагалі та доповідь складалася з чотирьох конкретних частин, але я ж їх не буду зараз переповідати. Зайдіть до нас на сайт, вона там сім чи вісім хвилин триває.

– Правильно ли мы понимаем, что какой-то особой ненависти к москалям или жидам Вы не питаете?

– Звичайно, що ні. Я не є антисемітом, я не є ксенофобом, я є українським націоналістом. Український націоналізм не передбачає ненависті до чогось іншого, це шовінізм передбачає ненависть до всього іншого. А український націоналізм передбачає любов до свого і захист свого. А коли ти захищаєш своє, тоді, відповідно, ти своїми діями якраз демонструєш, що в тебе є повага до інших. Ми ж не хочемо захищати права українців за рахунок інших національностей, ми лишень хочемо, щоби якщо раз ми живемо в українській державі, в українському домі, то щоб права українців сприймали, поважали, шанували представники інших національностей, які живуть разом з нами, і ми разом будуємо Україну. Але коли нас починають принижувати, коли по наших традиціях і звичаях починають топтатися – звичайно, що ми даємо певну реакцію. Ми себе захищаємо. Якщо б ми не давали реакцію, нас би вже давним-давно знищили і зруйнували. Тому нічого тут такого крамольного я не бачу.

– То есть если Вам предложат поехать с политическим визитом в Израиль (где, между прочим, одна из крупнейших украинских диаспор в мире), то Вы согласитесь?

– Ну якщо буде політична необхідність, то чом би й ні?

– Неизменный вопрос о финансировании. Половина Украины задается вопросом, откуда берутся деньги для финансирования «Свободы». Мы читали Ваши ответы; Вы перечисляете всех олигархов, спонсорство которых вам приписывают, и наотрез отвергаете подобного рода предположения. Между тем, в журналистском сообществе у Вас знаете какое есть прозвище? «Тягнибакс».

– В Інтернеті читав.

– И как Вы к этому относитесь?

– Ну, так «поганял» інтернетівських я маю багато, всяких приколів…

– Каких именно?

– Ну, ви самі краще за мене знаєте, чому я їх буду «здавати»? Я в соціальних мережах сиджу, комп`ютером користуватися вмію, iPad у мене є; якщо треба, заходжу собі і на листи відповідаю сам. Часом читаю не тільки повідомлення, але й обговорення на форумах. Хоча око вже наметане, і відразу можна побачити, де «бригади» працюють, а де люди щиро і відверто висловлюють свою думку.

– Сами пишете?

– Ну звичайно, дописую.

– Под своим именем?

– Тільки під своїм і з простої причини: по-перше, я людина публічна, а, по-друге, ну шо, я не розумію, що для людини, яка орієнтується у інформаційних технологіях, немає проблеми вичислити твою IQ адресу, чи як воно називається… (ответ приходит от пресс-секретаря Тягнибока Юрия Сиротюка – «Обком»)… IP адресу, так? Відповідно, ну шо я буду писати зі свого комп`ютера під якимось ніком, а потім ше вичислять і скажуть, що Тягнибок себе називає якимось іншим ім’ям? Ну то смішно!

– Вернемся к нашим, точнее, Вашим деньгам. В интервью двухлетней давности Вы сказали, что все имена Ваших якобы спонсоров – это все ерунда, а на самом деле «Свободу» финансируют представители малого и среднего бизнеса. Так какую долю Вашего партийного денежного «фонда» сегодня дает вам малый и средний бизнес?

– Все.

– А если бы мы предложили Вам по областям озвучить ФИО людей, которые эти деньги дают, Вы бы согласились?

– Без проблем. Я не раз це озвучую…

–…с указанием сумм?

– Ну, суми не суми, але…ну, наприклад, я вам можу сказати, що коли була президентська кампанія 2009 року і нас пресували – тіпа «хто вас там фінансує?», то ми тоді зібрали список, - правда, не всі погодились - але ті, хто погодився, були занесені до того списку. І я, приходячи на кожний ефір і очікуючи подібних запитань, мав цей список з п’яти аркушів друкованого тексту, де писалося прізвище людини, його фірма і сума, яку він вніс на рахунок партії.

Окрім того, ви повинні зрозуміти: правильний фінансовий партійний менеджмент полягає не тільки в сумах. Він полягає в тому, що хтось, наприклад, дає свій офіс. От зараз той офіс на Саксаганського, який ми займаємо, - це наш член партії, який має бізнес в Хмельницькій, Сумській, Харківській областях і в Києві.

– И что это за бизнес? Вообще, известный человек?

– Я думаю, вам його ім’я нічого не скаже. Він працює в аграрному секторі. Він має кілька офісів, і цей офіс йому зараз не потрібен.

– Имя его можете назвать?

– Ні, от його ім’я без його дозволу я не можу назвати. Хоча він є членом партії. Але я вам пізніше поясню, чому не можу назвати.

Тепер ще один приклад: інші члени партії дають свої автомобілі. От я зараз, наприклад, їжджу на автомобілі, який є власністю вашого колеги Ігоря Мірошниченка. Який, окрім того, що він журналіст, займається бізнесом – здається, будівельним. І він мені сказав: я тобі можу дати свою машину, щоб ти їздив. І я собі їжджу. Завтра він скаже: віддавай назад – я віддам назад. Але знайдуться інші, які дадуть.

Ось вчора в офісі знову таки ваш колега задавав мені подібне запитання, і сидів там депутат від «Свободи» в одній з рад. Я кажу цьому журналісту: от я вам наводжу конкретний приклад, це - людина, яка займається постачанням в Україну поліграфічної продукції. Інша людина в Західній Україні є у нас власником друкарні, ще один член партії займається постачанням газетного паперу. Тобто люди вносять свій внесок в партію конкретними справами, хтось дає карточку на бензин, хтось може дати грошима.

Отже, сказав я його прізвище, журналіст його записав, а я повертаюсь до нього і кажу: Олег, то якби нічого, що я назвав твоє ім’я? Він на мене дивиться і каже: «Та в принципі нічого, але ти розумієш…може, ви не пишіть моє прізвище?». Він знає, що як появиться його прізвище, то на другий день прийде податкова. І я не просто думаю, що так є, а воно так є точно! Коли, наприклад, на минулих виборах Мохник (заместитель Тягнибока в «Свободе» - «Обком») на радіо «Ера» назвав прізвище того ж Андріана Гутника – тоді знищили його бізнес!

Є зараз ситуація і у Хмельницькій області. Там конкретно виступили наші хлопці, назвали зловживання губернатора. Він вкрав землю, цей Ядуха, причому - наглі типи! - вони крадуть землі, але раніше їх на підставних людей записували, а зараз записали на свою дочку, жінку, пороздерибанили між своїми заступниками, ну взагалі безпрєдєл! І от на сесії обласної ради наші чотири депутати взяли і назвали. На другий день податкова і пожежна до всіх без виключення підприємців приїхала! Приїхали до всіх без виключення підприємців, які є у Хмельницькій обласній організації «Свободи»! І конкретна є вказівка: «ваш бізнес помножити на нуль».

Про Львів вам розкажу. Після подій 9 травня, після наїзду на губернатора Цимбалюка – то саме. От зараз у Львівській області немає жодного підприємця з «Свободи», який би або не закрив свій бізнес, або за великі гроші не спробував би вирішити свої проблеми, аби від нього відчепились.

– Но ведь львовская организация у Вас – одна из самых серьезных. Как выживаете?

– Ну, отак і виживаємо, тому що є люди, які, незважаючи на той тиск, усе одно допомагають. Так і виживаєм! Щоб ви розуміли: навіть маючи велику кількість депутатів, нам непросто себе захистити. Наприклад, на Волині була ситуація, коли настільки запресували одного бізнесмена: почали тиснути на його родину, дружину, на дітей почали тиснути. І тоді він просто тупо прийшов, поклав заяву на стіл і сказав: «Всьо, я складаю з себе депутатські повноваження. Бо інакше, якщо я цього не зроблю, вони мене просто…»

– Как так выходит: на Ваших партийцев повсюду давят, а на Вас лично - не давят?

– А я бізнесу не маю. І ви ж зрозумійте, я голова партії, я є публічною людиною. Але хай попробує хтось на мене тиснути! Будь-який тиск на мене сьогодні - то є публічна інформація. Минулого року мене викликали в прокуратуру десятки разів. Я ходив у міліцію на допити кожний місяць – по різних ситуаціях. Але кожен мій похід в міліцію – це, звичайно, повідомлення журналістів, оприлюднення тієї інформації і мої коментарі з цього приводу.

– То есть получается, Вам таким образом делают рекламу?

– Так, в певній мірі це реклама. Якщо я щось скриваю, то це мені б’є не на користь. А коли я приходжу і описую, який слідчий зі мною говорив – а я ж-то юридичну освіту маю, – коли мені садять якогось шмаркача і він починає там шось понтуватися і пальци вєєром розставляти, то я і без адвокатів можу поговорити з ним на тій мові, яку він розуміє. А потім я можу це в Інтернеті викласти, на блозі своєму можу показати листи, які вони мені пишуть – повістки з орфографічними помилками. Кілька раз я у себе на блозі виставив ці повістки – після того вони мене перестали запрошувати.

– А уберегать своих партийцев такими же методами? Назвать имена – все равно те, кому надо знать, давно уже знают!

– Послухайте, я ті прізвища називав вже десятки разів! І ті люди мали проблеми… Я знаю одне: що навіть, якщо я оприлюдню ці прізвища вам, і ви на «Обкомі» їх напишете, то це не значить, що перестануть говорити про наших «олігархічних спонсорів». Це називається «чорні піар-технології»: коли нам нема що закинути, то починаються такі міфи про наше фінансування. А чому нікого не цікавить, як фінансують інших? Їх так само не називають!

Знаєте, я не хочу вам полегшувати роботу. Будь ласка, візьміть список депутатів Львівської обласної ради, список депутатів Львівської міської ради – і ви найдете всіх, хто вас цікавить! Те ж саме з депутатами Київської, Хмельницької, Чернівецької, Волинської, Рівненської і Тернопільської обласних рад.

– Получается, что Вы составляли свои списки из представителей бизнеса?

– Ні, так воно виходить. Просто в партії є значна частина – десь відсотків 25 – людей, які представляють дрібний та середній бізнес. Тобто ми не просто говоримо, що захищаємо середній клас, а ще й в своїх лавах тримаємо представників середнього класу. При цьому в списки люди попадали не за те, що вони могли дати якісь гроші. Ніхто там не попадав через те. Просто так сталося, що партійні активісти в тому числі є бізнесменами. Ми дуже строго за тим дивимося, ви берете любого, і до списку не попав ніхто, хто не пройшов через клеєння листівок або роздавання газет в наметах. Ніхто не попав у списки без того, щоб він не виходив на акції, не стояв з прапорами, не кричав лозунги, або не виїжджав до інших регіонів, допомагаючи нашим побратимам. У тому є суть нашої партії, вона є ідеологічною. Ми не допускаємо до керівників місцевих організацій людей, які були б такими відвертими кар’єристами і кон’юнктурниками. Як підтвердження моїх слів зважте на те, що ми ж не маємо «тушок-зрадників». Здавалося б, якщо людина прийшла за гроші, її би зараз стопудово «регіонами» перекупили. Ви що думаєте, до наших людей не підвалюють з заманливими пропозиціями?

– А может быть, «регионалы» просто брезгуют брать Ваших к себе? У них ведь тоже своя специфическая этика…

(Раздраженно) Да ладно – «брєзгують», да не розказуйте! Їм голоси потрібні! Вони б із радістю! От поїдьте до Хмельницької області і поспілкуйтесь з нашими депутатами. Коли Ядусі тому з Партії регіонів наші врізали, - то поспілкуйтесь, чи тепер «брєзгують» вони чи «не брєзгують». Вони прийшли і нашим бізнесменам «конкрєтно» сказали: «ми вас будемо тиснути до того часу, поки ви не перейдете в більшість». Так виходить, що «не брєзгують», хочуть, щоб наші перейшли в більшість? А наші їх послали на три букви!..

Читайте во второй части интервью: что общего у политики с урологией; почему Ирина Фарион - «не ведьма», правда ли, что в киевской квартире Тягнибока – 16 комнат, и многое другое.


Евгений КУЗЬМЕНКО, Юрко КОСМИНА

Версия для печати  Версия для печати

05 Декабря 2011 11:13


 

 

Генпрокурор Луценко каже, що 31 травня врятував ціле місто. На яку нагороду він, на Вашу думку, за цей вчинок заслуговує?

Запрошення на чергове засідання РНБО України (5)

Обрання членом РНБО врятованого їм міста (14)

Дострокового присудження звання Генпрокурор-лейтенанта (15)

Повного зібрання підручників юридичного вишу (64)

Червоного диплома юриста з золотими літерами (6)

Медалі «Рятівник Третього Тисячоліття» (132)

Урочистого рукостискання від Зеленського (51)

Введите, пожалуйста, цифры с рисунка: