|
|
ЗООНАГЛЯДАЧ Балада про Альошу Регулярні смерті тварин у Київському концентраційному зоопарку досі чомусь так і не стали приводом для написання придворних од апологетами нинішньої влади. «Обком» вирішив виправити цю кричущу несправедливість. Подивіться навколо, шановні кияни: Сяє сонце, з дерев визирають бруньки… Уявіть, що всього цього раптом не стане – Хто хотів би побачити місто таким? Щоби небо від хижих птахів почорніло, А бруньки із дерев зжерли хижі зайці, Із Дніпра крокодили повзли, мов із Нілу, І кабан-людожер лютував на Сирці? Та щодня нас рятує від злої непрухи, Западлу поміж ребра встромляє «перо» Захисник на ім’я Олексій Толстоухов, Зовні – ніби й мудак, та насправді – Герой. *** День і ніч він стоїть на сторожі столиці – Ген від східних кордонів до західних меж, І витримує мужньо удари по пиці, І удари по яйцях витримує теж. Він сприймає терпляче прокльони звірячі, Утирає з обличчя прокльони птахів, А якщо від образи колись і заплаче – Навіть очі в Альоші лишаться сухі. Вороги не проб’ються у місто поснуле, Рідна партія нас не покине в біді: Поки старші рятують країну від Юлі – Від козулі рятують її молоді! *** Все, що гавка, нявчить, кукуріка й гелгоче – Замовка, як побачить статуру міцну, Хоч ти будь павіаном, до сексу охочим, Хоч сайгаком, а хоч антилопою гну. Та трапляються ще у клітках зоопарку Несвідомі потвори і ниці ссавці. Не спинити таких і ударом по карку Арматури в Альошиній дужій руці! Цих почвар, окрім їжі, ніщо не цікавить – Тільки їжа займає свідомість почвар, Мріють вилізти з кліток голодні шакали – І зварити з Альоші чи борщ, чи узвар. *** Недарма цих потвор у міськім зоопарку Посадили за грати й надвір – ні на мить: В їх очицях Альоша – годована шкварка, Що шкварчить на пательні і смачно димить. Уявіть-но, як ці бездуховні потвори Полишають залізні домівки свої. Це ж як тільки Альошу на гній перетворять – То посунуть одразу в метро «КПІ»! І тому, як спускається ніч на столицю, В зоопарку невидимий точиться бій: Це Альоша, міцний богатир круглолиций, Забезпечує спокій мені і тобі. *** І приходить у Київ черговий світанок, І приносить скупії газетні рядки: «В зоопарку не стало самця павіана», «В зоопарку померли фламінго й качки»… І не знає ніхто з читачів цих новинок, Скільки сил на вівтар перемоги поклав Олексій Толстоухов, відважний хлопчина, Перед ким ціпеніють слони і жираф… Та допоки в Альошину місію вірять Керівництва партійного кращі уми, У столиці щоночі вмиратимуть звірі, І спокійно – з Альошею – спатимем ми!
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку |
|