- Я нікуди не хочу повертатися. Я вже повернулася. Їздитиму в гості, а житиму тут. Була вже у лісі, в Карпатах, гриби збирала. Мене колись мама вчила гриби збирати (мама Віки померла за рік до її тріумфального виступу на «Червоній руті» – Г. В.). Ходжу по траві і листю, і так мене це все за душу бере, усі ці запахи… Реву… Але якби можна було «відмотати плівку» назад, все одно тоді залишилася б у Нью-Йорку. В той момент так склалося, що я захотіла пізнати ту країну. І завдяки цьому багато відкриттів зробила. Без екстремальних ситуацій і нових місць можна прожити життя, але так і не дізнатися, що ти можеш витримати і на що ти здатний. Це був сенс випробування. Я багато чому навчилася за цей час, стількох людей пізнала – це неосяжний скарб. У всьому почала з нуля, і у мові теж - я ж закінчила восьму львівську німецьку спецшколу…

- Ким ти працювала в Нью-Йорку?

- Я співала в клубах. Але жити за рахунок цього не можна. Тому мені довелося навіть навчитися водити машину. Сьогодні я просто ас цієї справи. Працювала в музичній компанії водієм лімузина. Працювала на церемоніях «Греммі», «Оскар» із зірками Ice-Сube, Snoop Doggy Dog. Не просто возила їх – була компаньйоном, супроводжувала на церемонії і після них.

Мала кілька своїх концертів у Нью-Йорку на Мангеттені у відомому клубі Canis Kasway, де свого часу виступали Мік Джаггер та інші відомі музиканти. Зібрала чудову команду – групу EXIT: бас-гітарист - кореєць, саксофоніст – афроамериканець, два метри зростом, убраний в широкі шаровари та вишивану сорочку…

- Що забракло для того, аби там стати такою зіркою, як в Україні?