 |
|
|||||
|
|
Некоторые подробности из недр СБУ о том, кто и как «делал» статью в «Нью-Йорк таймс» о героях-чекистах на Майдане В «Обком» пришло письмо с припиской: «Можете опубликовать, а кто захочет - опровергнет». Вот мы его и публикуем, чтобы получить опровержение. Начальник Департаменту військової контррозвідки СБУ Романченко В.О., зловживаючи службовим становищем, змусив своїх підлеглих підготувати текст статті про свою особливу роль у подіях на Майдані, яку було передано американським представникам, а згодом опубліковано у «Нью-Йорк таймс». Матеріал готували поспіхом у приміщенні департаменту у Києві по вул. Тарасівській,7, підлеглих аналітиків Романченко задіяв далеко за 12 годину ночі. Це був один із заходів виконання задуму Смєшка І. П. і Романченка В. О. з висвітлення у ЗМІ змін у їхній політичній орієнтації (як відомо, Смєшко – людина Медведчука В. В., отримав пост Голови СБУ за те, що використав свої особисті зв’язки з американськими спецслужбами для урегулювання скандалів з Кучмою – «касетного» і «кольчужного»). Романченко – людина Смєшка, якому завдячує майже усім. Ще під час свого «першого» перебування в СБУ Романченко встановив тісні контакти з Смєшком і видавав йому конфіденційну інформацію про заходи військової контррозвідки (ВКР) стосовно Смєшка . Це було викрито і стосовно нього призначено службове розслідування, за результатами якого керівництво СБУ прийняло рішення про звільнення Романченка за службовою невідповідністю. Але у процесі оформлення документів він вирішив питання про звільнення за станом здоров’я. Це й дозволило йому поновитися через чотири роки на військовій службі в СБУ з приходом Смєшко. На посаді начальника ВКР СБУ Романченко проявив себе слабким керівником. Нездатний оцінювати наявні загрози національній безпеці у військовій сфері, визначати пріоритетні напрями діяльності. Організацію оперативної роботи скинув на заступників. Службовим питанням приділяє півтори-дві години на добу (лише формальне підписання документів та усні заслуховування нагальних проблем). Не зумів навіть чітко сформувати структуру Департаменту, що призвело до перманентного процесу уточнення (за один рік проведено понад 120 організаційно-штатних змін у ним же сформованому департаменті). Роботу підлеглих не контролює, кадрові призначення та оргштатні зміни проводить за вказівкою згори (або з огляду на те, що підлеглий може «додати» йому особисто). Наприклад, на посади заступників начальника департаменту призначені полковники Левченко С. М. та Звада О. О. Першого мало не звільнили свого часу за професійну непридатність, але за нього заступився земляк генерал Шеремета В. В. і пролоббіював його підвищення. Зараз Левченко неформально контролює (хоча для цього є оперативники) фінансово-економічне управління МО України, з чого має реальні «копійки» у кишеню собі і Романченко. Інший заступник Звада зробив стрімку кар’єру тим, що на прохання Романченко «пригнати іномарку» виставив на вибір аж сім машин для сина Романченко (до речі, останній б’є і змінює авто майже кожні два місяці). Такі підходи до організації роботи Департаменту не могли не позначитися на справі. Всім відомі трагічні події в Артемівську і Ново-Богданівці з людськими жертвами і значним матеріальним збитком. Але досі замовчується роль у них ВКР СБУ. Фахівці чітко стверджують: якби представники ВКР на цих об’єктах хоча б на 50 відсотків працювали, то такого не трапилося б (порушення правил безпеки і охорони були системними, їх можна було виявити і упередити). Однак, попри страшні наслідки, Романченко і його перший заступник Коєв Ю І. отримують у серпні 2004 року (через десять місяців після вступу на посаду) від Кучми і Медведчука звання «генерал-майор», а Романченко на свій день народження (у подарунок!?) - дві квартири – від Марчука (МО) і Смєшка (СБУ). Поведенці Романченко властиве «барство», зверхнє ставлення до людей, завищена самооцінка. Незважаючи на значну кількість безквартирних офіцерів, керівники департаменту пересіли на престижні іномарки («Фольксваген - Туарег», «Пасат» та ін.). Романченко обклав даниною підлеглих. Стали нормою приїзди залежних від нього керівників з регіонів з «дарами» (доходить навіть до молочних поросят). Встановив корупційні зв’язки з низкою посадовців Міністерства Оборони (МО). Наприклад, регулярно отримує «конверти» з Конотопського авіаремонтного заводу, якого навіть відокремив від загальної мережі військових заводів Повітряних сил МО і «замкнув» в оперативне забезпечення на Департамент ВКР. У вузькому колі відомо і про наполегливе нав’язування Романченком своїх сумнівних зв’язків з числа підприємців державним компаніям, що працюють з МО (наприклад, у сфері реалізації та утилізації майна Збройних Сил). Наслідки такого «керівництва» дедалі відчутніше впливають на стиль роботи як апарату департаменту ВКР, так і управлінь ВКР в регіонах, викривляють морально-психологічні якості особистостей співробітників військової контррозвідки СБУ, підмінюють цінності, підривають віру у можливість настання змін у суспільстві.
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|