|
Кучма, Янукович и Кравченко были добрыми людьми потому, что в детстве не обжирались зефиром
Cайт закарпатских эсдеков «Вісник» в рамках кампании в защиту жертв оранжевого террора вывесил под рубрикой «Тема номера» письмо, названное просто: «Лист до есдеків». Человек по имени Александр Кравченко, по его словам, никогда не симпатизировавший СДПУ(о), участник акции «Украина без Кучмы»-2001 выражает искренние соболезнования по поводу незаконных действий, учиненными правоохранителями при захвате Ивана Ризака в больнице.
И рассуждает: «Колись Кучма здавався деспотом, а тепер виявляється, що був майже ангелом у порівнянні з теперішніми можновладцями. Я замислився над таким питанням: що саме відрізняє врівноваженого та поміркованого політика від істеричного та нетерплячого політикана? І ось до яких висновків прийшов. Наприклад, Кучму від Ющенка, покійного Кравченка від теперішнього Луценка відрізняє, як не дивно, їхнє виховання. А їхнє виховання (не рівень освіти) є здобуттям того часу, коли виховувався майбутній політик з малку, тих норм моралі та етики, до яких його привчили сім’я, суспільство, школа. Леонід Данилович мабуть тому був такий відносно терплячий до своїх політичних опонентів, бо бачив лихо у своєму житті ще в дитячі роки. І те лихо в дитинстві виключило можливість існування майбутнього президента-тирана! Чи не в тому головна причина, що кучмівська влада, як наслідок, виявилася відносно толерантною та терплячою? Жодного пострілу під час відходу від влади! Жодної людської жертви! Ось так діяв «кучмізм», якому всі дорікали за диктаторський нахил. Виявляється, що покоління політиків, які бачили у своєму житті воєнні роки, або виховувалися одразу ж у повоєнний час, – це набагато толерантніші та мудріші люди, ніж ті, що наїдалися цукерками «Гулівер» та зефіром у «жирні» брежнєвські часи. … Я тепер вже не маю ніякого сумніву у тому, що вони (нові «князі») без зайвих вагань скоро відкриють по Майдану не тільки політичний вогонь, але й кулеметний! Тримайтеся будь-що, панове та товариші (як кому до вподоби)! Тепер уже від вашого існування та мужності залежить демократичнее майбутнє та ліберальний устрій Української Держави».
То, что оголодавшее по конфетам и зефиру поколение политиков лупило оппонентов нещадно – и милицейскими дубинками, и бандитскими битами, и даже дошло до отрезания головы журналиста – это защитника эсдеков (если Александр Кравченко является реальным персонажем, а не аналогом «трудящихся», по просьбам и от имени которых действовала советская власть, морившая голодом Кучму и Ко) как-то не смутило. Как и сожаления Януковича, которому не разрешили разогнать Майдан с помощью спецназа.
|
