 |
|
|||||
|
|
Знатоки считают, что свара между Тимошенко и Литвиным ничем серьезным не грозит «Центр досліджень політичних цінностей» обратился к украинским политическим экспертам с вопросом: «Чим закінчиться протистояння між В. Литвином та Ю. Тимошенко?» Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»): «На мій погляд воно закінчиться охолодженням відносин, виникненням і посиленням напруги між Урядом і Верховною Радою. Це по-перше. По-друге, заява Уряду та виступи самої Тимошенко створюють додаткові перешкоди для реалізації ідеї Віктора Ющенка- створення блоку між «Народним Союзом «Наша Україна», політичними силами Юлії Тимошенко і Народною партією Володимира Литвина. Нарешті дуже дивно, що Уряд оголосив фактично війну Верховні Раді і одночасно заявляє про створення стабільної і ефективної парламентської більшості. Без Литвина цю ідею реалізувати не можна. А щодо відставки Уряду, то я думаю, що це не реально, враховуючи імунітет, що має Уряд. У відставку Прем’єра і Уряд може відправити лише Президент». Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку): «Ничем. Потому, что в этой ситуации ни одна сторона не может победить, а раз не может победить, то будет искать какой-то политически консенсусный вариант. Поэтому закончится диалогом». Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей): «Протистояння по лінії Тимошенко-Литвин виглядає інспірованим ззовні і цікавим для багатьох політичних гравців. Можливо, Тимошенко просто підставили пастку. Бо Уряд, який не довіряє Парламентові, що його сформував, безперечно має йти у відставку. Але ми знаємо, що функція формування Уряду у Парламенту була цілком формальною, а насправді його формував Президент. І все ж таки такий випад Уряду проти Парламенту виглядає неконструктивним. Цей незважений крок є вигідним для багатьох недругів Тимошенко. Недаремно НСНУ не забарилося виступити з критикою такої позиції Уряду. Але згодом з’ясувалося, що текст заяви Тимошенко готував ніхто інший, як Роман Зварич, тобто член НСНУ. Тож НСНУ отримала привід для критики Тимошенко за документ, до якого НСНУ сама же і безпосередньо причетна. Після засвідчення на з’їзді ПРП єдності позицій коаліції Батьківщина-УНП-НРУ-ПРП для НСНУ, щоби остаточно не втратити перспективи розвитку, потрібне була негайне послаблення позицій Тимошенко, і «партія Ющенка» отримала таку ситуацію. У Литвина є свій інтерес в цьому конфлікті. Спікер мало того, що в цьому конфлікті виглядає захисником всього Парламенту, а не лише власної партії, але ще й отримав формальний привід в разі чого не входити до однієї передвиборчої коаліції з відверто недружньою структурою Тимошенко. Але в кінцевому рахунку швидше за все цей конфлікт нічим не позначиться і його фігуранти спілкуватимуться як і раніше. Передвиборчий сезон тільки починається , і «сезон утворення коаліцій» ще далеко не завершений» Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»): «Ничем это противостояние не закончится, потому что нет серьезных конфликтов между Верховной Радой и Кабмином. Это сегодняшний политологический факт. Потому что Верховная Рада подписывает любые документы и голосует по любым документам, которые предлагает Кабмин. Что касается персоналий, то Тимошенко не может себе позволить бороться со всеми одновременно и, я думаю, что, нанеся такой удар, она через некоторое время сделает вид, что ничего особенного не было. А с другой стороны Литвин – не тот человек, который будет входить в клинч с Тимошенко. Поэтому я думаю, что к первому сентября конфликт рассосется». Микола МИХАЛЬЧЕНКО (президент Української Академії політичних наук): «Закінчиться формальним примиренням. Це підводить риску під проектами блоку трьох партій: об’єднання «Наша Україна», Блок Юлії Тимошенко і Народна партія». Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»): «По-перше, я вважаю, що протистояння між Литвином та Тимошенко – це скоріше формула, яку запропонувала пані Тимошенко для того, щоб розіграти іншу комбінацію. Запропонована формула – це те, на що всі відреагували, те, що здається очевидним. Але за кадром, як на мене, є більші проблеми. Проблема перша – це політична доля Тимошенко. Вона розуміє, що з точки зору самоствердження вона має забезпечити собі лідерські позиції у можливому провладному блоці, або особисту яскраву політичну перспективу, можливо в якості нового опозиційного політика. Для цього потрібні нові конфлікти та нова позиція Президента в першу чергу. Що, як не політичний конфлікт може бути приводом для нової позиції Президента? А з точки зору інтриги, слід згадати, що останнім часом соратники Тимошенко неодноразово виступали із заявами і оцінками про те, що Тимошенко не дають працювати: не дає працювати парламент, не дає працювати оточення Ющенка і т.д. Тому розіграш конфлікту з Парламентом – це формула, за якою криється бажання розіграти власний сценарій. Але я хочу звернути увагу на такий ще аспект: як на мене, це той випадок, коли Тимошенко, як герой того мультика – «Акелло промахнулся». Чому? По-перше, адресність звинувачення була в цій ситуації хибною, оскільки керівництво Парламенту і, зокрема, пан Литвин користується повагою з часів «помаранчевої» революції саме як миротворець, і його позиція, до речі, на минулому тижні була достатньо конструктивною: він постійно тримав руку на пульсі, і голосування навіть за тих обставин відбувалися. Його фракція теж підтримувала Уряд і це робила публічно. Тому, звичайно, цей випад Тимошенко виглядає, як образа – це перше, по-друге – як фактор конфлікту. Інший момент, зовсім вже, як на мене, політологічно не прорахований і виглядає, як дилетантський – це теза про більшість. Проблема полягає в тому, що на сьогодні Уряд позиціонує себе, як Уряд коаліції. Говорити про створення коаліції – це вже говорити про створення коаліції в Уряді. Це пані Тимошенко могла би розуміти, коли пропонує більшість. Тому сама формула, коли вона з’явилася, потрапила під критику, при чому досить компетентну. А спроба пояснити, що більшість можлива і з залученням опозиційних сил доводить цю саму ідею до абсурду, оскільки більшість, до якої входять усі, це вже не більшість. Тому, як на мене, інтерес пані Тимошенко зрозумілий, але моє твердження: це перша серйозна, можливо, рокова для Тимошенко помилка в плані політичної тактики. До цього вона була прекрасним політичним тактиком. І на майбутнє, я не думаю, що конфлікт буде розвиватися по лінії Литвин – Тимошенко. Буде більш складна конфігурація, перш за все пов’язана із розгрупуванням провладних сил».
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|