Як вже повідомляли засоби масової інформації, Віктор Балога подав у суд на авторів скандального інтерв’ю з Сергієм Ратушняком у газеті „Старий Замок–Паланок”. Оскільки зазначені інформації та коментарі зацікавлених осіб містять суб’єктивну інформацію, подаємо короткий коментар керівника області з цього приводу.

– Вікторе Івановичу, ваш попередник на посаді голови ОДА Іван Різак неодноразово наголошував на тому, що не подаватиме в суд на газети і журналістів. Ви ж за відносно короткий період часу вже вдруге подаєте до суду з приводу газетних публікацій...

– У арсеналі особисто Івана Різака і попередньої влади загалом було багато важелів впливу на пресу – починаючи від грубого тиску і закінчуючи матеріальним заохоченням окремих журналістів чи редакторів газет. Ми всі про це добре знаємо. А тому він цілком міг дозволити собі таку розкіш. Хоча, як стверджує сам Юрій Клованич, публічні декларації не завадили Різакові чотири рази подавати до суду на той же „Паланок”.

Тепер реалії, в яких працюють наші ЗМІ, докорінно змінилися. Але не змінилися деякі люди, які мають відношення до політики і преси. А тому у нової влади, яка на ділі сповідує демократичні цінності, залишається один законний спосіб захистити себе від потоків бруду і неправди – суд.

– Чому даною справою опікуються не адвокати ОДА?

– Бо я подаю позов як приватна особа. Не все, що „наворочено” в тому інтерв’ю, стосується мене як посадовця.

– Як зазначено в публікаціях на цю тему, позов чомусь спрямовано проти газети і журналістів, а не проти Сергія Ратушняка.

– Ні, це неправда. Хоча я особисто не займаюся цією справою, можу стверджувати достеменно, що до суду подано на всіх авторів публікації, в тому числі і Сергія Ратушняка.

Стосовно ж відповідальності видання, то хочу зауважити, що редактор і редакція вправі вирішувати, чи публікувати той чи інший запропонований до друку матеріал. Принаймні, так робиться у всьому цивілізованому світі. У даному випадку редакція „Старого Замку–Паланку” визнала за доцільне опублікувати інтерв’ю, вочевидь переповнене брудом, неправдою і перекрученим фактажем. Те, що це бруд, було видно навіть непрофесіоналам. Але це був їхній власний вибір, і за нього потрібно відповідати. Як і за будь-який інший вибір у житті.

– Чому шкоду, завдану вам цією публікацією, оцінено саме в 125 тисяч?

– Це запитання до адвокатів. Я ж особисто вважаю, що шкоду, завдану моєму імені цією та іншими подібними публікаціями, важко виміряти будь-якими сумами. Тим більше, що болотом, яким намагаються вимастити мене особисто, ляпають і на імідж влади в цілому, в обличчя Закарпаття і всієї України. І це не могло пройти повз мене. Я відповідальний за такі речі.

Журналісти і політики, в ідеалі, мали б відчувати аналогічну відповідальність. Це, зрештою, питання їх професійності, професійної етики і просто людяності.

І насамкінець. Якщо хтось думає, що я отримую якесь особисте задоволення від подібних стосунків з пресою, він глибоко помиляється. Навіть якщо оцінити ситуацію з точки зору логіки, судова тяганина з „Паланком” і автором опублікованого в ньому інтерв’ю є мені невигідною. Але в обставинах, що склалися, я не можу діяти інакше.

Ми разом маємо вчитися жити і працювати в умовах демократії. Якщо преса вимагає демократизму від влади, влада вправі очікувати цього ж від преси.

Винятків не може бути ні для кого.