 |
|
|||||
|
|
Николай Мельниченко подслушивал Леонида Кучму еще с 1996 года В Интернете появились распечатки интервью, данного экс-конвоиром Кучмы Николаем Мельниченко некоему собеседнику для написания книги, в котором он признался, когда начал подслушивать Президента Украины. (Подается языком оригинала.) Потім, так я все-таки маю відношення до радіоелектроніки, задумались питанням прослуховування. І писали, робили ініціативи з іншими. Коля Іщенко такий офіцер... замначальника відділу, хто зараз, я не знаю. Ініціативу. Це потрібно зробити систему захисту, щоб не можна було підслуховувати президента. Тому що ніякої системи захісту не було в президентському кабінеті. Домогалися зробити систему. Керівництво казало: а... Ну, рукою махало. Так само, ну як про інше... Думаю, Боже мій. Я доказував, що можна зробити таким чином, елементарно, що можна президента у кабінеті... що можно даже убити елементарно. Та не... Нічого не можна зробити... І я знайшов одну нішу в президентському кабінеті, про яку... Я, коли прослужив півтора роки, я не знав про цю нішу. Там були встроені шкафи. Ну, встроені шкафи... Встроені шкафи, і там були пустоти. Я коли це обнаружив... Цікаво... Можна зробити, щоб просто сховатися, і ніхто не знайде. Мені ніхто не повірив. Я думаю: ну ладно. Я якось так раз заховався і не зміг звідти вілізти. І Кучма зайшов в кабінет. Уже виходити - це б було... Вигнали би з роботи, ще щось... І простояв там пів робочого дня Кучми. І я слухав, які розмови Кучма розмовляв із своїми. Це був 98-й рік. Соррі, соррі, 96–й рік. Це було в 96-ому році. Я заховався і прослухав. Це, кажуть, чаша - це така капля, яка переповнює... Це якось, ну там, така тумбочка....Її так видвигаєш... Видвинув. Туди заліз, і така ниша. Ти можеш стояти. Зайшов, тумбочку задвинув і, кажу, просто не встиг. І там простояв. Я уже... Які там розмови... Про що вони... В мене відклалося враження, що пахан... Банда... Ну, я був в шоці. Боже, куда я попав, куда! І в мене як отрубило. Люба ініціатива... Щось робити... Куди вона... Просто ушла... Я віддався сім’ї. Кажу, ну вас всіх на хер. Ну, як банда. Банда при владі. Якась така... В мене такий період був апатії. Нічого не буде. Нічого не надо. Але потім, як почалися парламентські вибори в 98-ому році... Не було думки боротися. Було моє прагнення допомогти Кучмі як президенту, який бореться з мафією. Але, кажу, був цей процес єволюційний, який відбувався з міністром охорони здоров’я наприклад. Потім мені так сказали: ти краще дав би бутилку коньяка і ми б зробили набагато краще, ніж від міністра охорони здоров’я. Так, я кажу, після цього, як провів півдня, то Кучма пішов на обід. Я потім... Тяжко... Я памятаю, що я відчув дуже велике розчарування. І я потім прийняв рішення: я був на керівній посаді в охороні президента, я тоді відмовився від керівної посади. Кажу, що така апатія. Я зрозумів, що цій людині я не можу віддавати свої сили, своє здоров’я. Я просто був розчарований страшно. Я потім пішов з керівної посади. Кажу, не хочу я нічого. Буду я займаться своїми проблемами, своєю сім’єю. Пішов...
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|