 |
|
|
Левко Лукьяненко и Степан Хмара на старости лет разругались в хлам Открытое письмо Степана Хмары «пигмею и корыстолюбцу» Левку Лукьяненко, опубликованное сегодня в газете «Украина Молода»: «Левку Григоровичу! Мушу зазначити, що, на жаль, не можу вживати загальноприйнятну форму ввічливості й поваги у таких випадках (Шановний), бо ваша аморальна поведінка мені давно відома. Тому лукавити не хочу. Проте я ніколи публічно про ваші неблаговидні вчинки не висловлювався, дотримуючись етики політв’язня. Порушити мовчанку мене змушує мій громадянський обов’язок українського патріота. Бо вважаю, що ваш нещодавній випад проти Президента України наносить шкоду Україні, в даному випадку ви б’єте не по В. Ющенку, ви наносите удар по Україні. Перекручення вами фактів, тенденційність і лукавство в оцінці нинішньої ситуації, спроба всю вину за негаразди звалити на Президента і показати в рожевому світлі «пухнасто-білого» Прем’єра свідомо спрямовані на введення в оману українських громадян. Ось що ви пишете: «Надання Вам (Президентові. – Авт.) широких прав... створило б в Україні страшний хаос, яким не проминула б скористатися Москва для перетворення України в Малоросію». Це з ніг на голову ставите, прекрасно знаючи, що якраз 2 вересня прокремлівська більшість ПР–БЮТ, всупереч нормам Конституції, проголосувала за позбавлення Президента інструментів для здійснення ним своїх конституційних повноважень у царині зовнішньої політики та безпеки держави. Цього якраз і добивається Москва: нейтралізувати Президента, аби покарати його за принципову позицію стосовно російської агресії проти Грузії, а також за заходи проти свавільної поведінки Чорноморського флоту РФ на території України. Це дуже не сподобалося і Кремлю, і нашому Прем’єру. Ви також оплакуєте нібито «безпідставні звинувачення голови Уряду в злочині». Давайте поміркуємо, на користь чи на шкоду Україні пішли дії Прем’єра, якими вона ще у квітні заблокувала використання нафтопроводу Одеса–Броди за призначенням, тобто постачання нафти в Україну з альтернативних російським каспійських джерел. Заблоковано також видобуток енергоносіїв на Чорноморському шельфі, бо знову ж таки Прем’єр відмовила у співпраці всім потужним західним компаніям, які мають для цього необхідні технології та фінансові можливості. Зірвано підписання угоди з канадською компанією про співпрацю в атомній енергетиці. Отже, вимальовується послідовний ланцюг дій, спрямований на те, аби не дозволити Україні позбавитися від енергетичного монопольного зашморгу Росії. Усі ці підривні заходи Ю. Тимошенко намагається заховати за пропагандистською ширмою нібито боротьби з корупцією. Що ж до корупції, то вам добре відомо, чим займаються чільні гравці Юлиної команди як у центрі, так і на місцях: всі ці губські, осики, яценки й інші. Хіба не підривають обороноздатність держави наполегливі спроби розвалити армію через недофінансування Збройних сил і небезпечні авантюри з негайним переведенням комплектування Армії на контрактну основу, що є нереальним і неприпустимим. Або спроби змінити Конституцію в такий спосіб, щоб установити диктатуру двох антиукраїнських кланово-мафіозних партій. Стосовно Конституції, то вам добре відомо, що саме Ю. Тимошенко у 2005 році заблокувала реальну можливість повернення до редакції Конституції 1996 року через скасування незаконних рішень від 8 грудня 2004 року. Якраз за розпорядженням Ю. В. було заблоковано депутатське звернення до Конституційного Суду з цього приводу. Пізніше вона лукаво пояснювала, що це сталося через те, що нібито Конституційний Суд був недієздатним. Це відверта брехня, бо подання було готове ще в лютому 2005 року, а Конституційний Суд став недієздатним лише наприкінці серпня 2005 року. Ось коли було розбалансовано систему державного управління, головним ідеологом якого був В. Медведчук, із яким Ю. Тимошенко тепер тісно співпрацює і через якого Кремль здійснює координацію дій Прем’єра Тимошенко. І ще про те, хто дійсно грає на руку Кремля. 17.09.2008 року Тимошенко, пояснюючи радикальні економічні рішення Росії щодо України, заявила: «Я думаю, що за всі такі радикальні рішення щодо України відповідальність несе особисто Президент Ющенко. Тому що коли якимсь країнам оголошуються інформаційні війни, і коли країни ображаються і принижуються, то, безперечно, Україна чекає удару у відповідь. І тому за все, що відбуватиметься поганого у відносинах між Україною і Росією, я думаю, що персональну відповідальність несе Віктор Ющенко, Президент України». Виявляється, каже Прем’єр, Україна веде інформаційні війни проти Росії. Це ж Україна ображає і принижує Росію. Ось чому Росія час від часу оголошує Україні торговельні війни. Геніальне відкриття Прем’єра, чи не правда? Хіба не про це весь час теревенять у Кремлі й їхня п’ята колона в Україні? Чим же тоді відрізняється позиція Ю. Тимошенко від Кремлівської чи, наприклад, Петра Симоненка? Виходить, що й ви, Левку, поділяєте позицію Прем’єра? Ваш випад проти Президента не випадково збігся з масованою інформаційною й політичною атакою на Президента з боку Тимошенко, за розробленим у Кремлі сценарієм спецоперації проти України. Ви просто тупо виконали замовлення Тимошенко. Звичайно, ви їй потрібні, бо, прикриваючись вашим авторитетом, легше дурити патріотично налаштований електорат. Можна було б ще якось зрозуміти, якби ви говорили про певні недоліки і помилки Президента раніше. Сьогодні ж справжній український патріот мав би закликати Прем’єра припинити здійснювати шкідливі дії для національної безпеки, прагнучи лише одного – посісти найвищу владу. А Президенту пропонувати рішучіші заходи зі зміцнення національної безпеки. Чомусь ви, Левку, відмовчувалися у 2005 році, коли Ю. Тимошенко остаточно почала переорієнтовуватися на вчорашніх кучмістів, великий мафіозно-олігархічний космополітичний капітал всупереч проголошуваним нею ж гаслам про необхідність відлучити від політики і влади бізнес. А діяла навпаки. Чого варта її команда від великих «А» до великого «Я» (Абдулліна, який породив відомого Бакая, і Яценка з його зловісною роллю у тендерній палаті, решті діячів між цими двома я давав характеристики ще перед виборами 2006 року). Ще тоді, у 2005 році, у категоричній формі я виступив проти формування цієї команди і попереджав, чим це закінчиться для України. Ви ж мовчали, як у рот води набрали. Незважаючи на умовляння Ю. В., я покинув цей мафіозний зброд, публічно пояснивши свій вчинок. Я розумію, що теперішній ваш ганебний вчинок має своє підґрунтя у вашій аморальності, політичному пігмействі і користолюбстві. Факти? Їх чимало. Для прикладу, наведу лише деякі. Я був шокований, коли ви в селі Семиполки на чернігівській трасі вбили своїм автомобілем жінку, яка переходила вулицю. Більше того, ви ще намагалися по-блюзнірськи обмовити покійну, що нібито вона була п’яна, хоч це була огидна брехня. Сталося це на початку 1992 року. Мені було страшно спостерігати вас після цього жахливого випадку веселим, у доброму настрої. Не гризло сумління колишнього парторга юридичного факультету Московського університету Лук’яненка. Я добре пам’ятаю, як ви плазували перед Президентом Кравчуком і руйнували Українську республіканську партію, аби заручитися його ласкою, бо дуже хотілося поїхати послом до Канади. Крім посміховиська для України, посол більше нічого доброго у цій прекрасній країні не зробив. За потурання небезпечним авантюрам Ю. Тимошенко вона вам щедро віддячувала. Ви виклянчили депутатський мандат для доньки вашої дружини, Ю. В. не скупилася на щедрі подарунки, які ви з приємністю приймали, як, наприклад, подарований вам на день народження в 2007 році автомобіль джип марки «Лексус». Ці (і не тільки) подачки ви відробляєте ганебними вчинками проти України в цей важкий і відповідальний для неї час. І не треба вдавати, що Лук’яненко не розуміє, що відбувається, які ставки і на кого поставлено у Кремлі. Там же навіть не приховують, що через Тимошенко Кремль мріє перетворити Україну на свою колонію, використовуючи її маніакальне прагнення влади (про це відверто говорили в ефірі радіо «Ехо Москви» 18.09.08 відомі ідеологи російського імперіалізму А. Проханов, М. Шевченко). А такі, як Лук’яненко, платять ганьбою і безчестям. А чи була не показна, а справжня честь? Це вже тема окремого дослідження. Та нехай про це скажуть ті, кому випало перетинатися з Лук’яненком на довгих в’язничних дорогах. Їм є що розповісти. З огидою, Степан ХМАРА». СМ. ТАКЖЕ: «Дневной позор»: Лукьяненко объявил Ющенко бандитом и разгильдяем
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|