Хто на «узбіччі»?

Рух українського православ’я від «церкви-мачухи» викликає не одну лише шалену лють у «християн» РФ. Є спроби, зрозуміло – нечисленні, з боку найбільш «просунутих» діячів РПЦ, знайти (для себе і московської церкви) хоч якийсь позитив у надбанні УПЦ автокефалії. Але здолати «когнітивний дисонанс», який завжди супроводжує міркування росіян з «українського питання», не здатні навіть ті з них, хто намагається не «драматизувати ситуацію».

Яскравий приклад – диякон РПЦ Андрій Кураєв (ім’я якого ми, грішні, сьогодні вже згадували всує, проте з любов’ю). Відома не тільки у РФ, але і в Україні особа, - і не тільки у середовищі віруючих. Свого часу Кураєв небагато чим відрізнявся від «ватників» взагалі і зокрема шовіністів РПЦ – коли йшлося про так зване «українське питання». Але згодом на Андрія щось «зійшло». І він вже переконує московську інтелігенцію, що автокефалія УПЦ – це благо для всього православного світу!!
Вселенський патріарх Варфоломій як «агент ЦРУ»
Це перетворення «тягне» на чудо біблейського розміру. Ще у 2004-му році Кураєв відверто агітував за Януковича, у 2008-му волав у Києві на концерті ВІА «Братья Карамазовы» («Братья Смердяковы», як цих пристаркуватих рок-невдах традиційно називає «Обком»).

(2012 р., О. Карамазов отримав від Путіна орден «Дружби»: «Ой, якщо не заплачу, то, мабуть заспіваю Вам… про космонавтів, Гагаріна - «Космос мёртв!»)
Ну й, ясна річ, Андрій Кураєв співав осанну Кирилові Московському і натхненно лизав йому все, до чого дотягувався його язик. Наприклад - руку Гундяєва, з якої дивним чином після его подорожі Україною зник коштовний годинник: мовляв, це така вища проява «християнського смирення». Навіть зараз смішно і соромно (за Андрія) це згадувати…
Але головне: Кураєв ще у 2009-му році залякував українців «громадянською війною» - якщо у них раптом з’явиться незалежна від Москви помісна церква. Більш того: диякон РПЦ Кураєв договорився до того, що Вселенський патріарх Варфоломій – агент ЦРУ!..
Погодьтеся, це небагато чим відрізняється від вчорашнього виступу біглого одеського попа, який так переконливо «розтрощив» той самий Андрій Кураєв… Що ж трапилось з дияконом?
Опала – просвітлення – прийняття автокефалії УПЦ
Справа у тому, що у 2013 році Кураєв потрапив в опалу у свого начальства. Причина – нищівна критика Андрієм содомії (і «блакитного лобі»), яка буйно квітне у середовищі РПЦ, проти усі намагання московських попів затаврувати у нетрадиційній розпусті Захід і особливо «бездуховних» американських «піндосів».
Ось тут и почалося! Опинившись в «опозиції», Андрій прийнявся ще лютіше лаяти не тільки діюче керівництво РПЦ, але й самого Путіна, називаючи його після анексії Криму «Муссоліні для колгоспників».
А навесні цього року з ним відбулось це більш вражаюче перетворення, просто якась внутрішня «перестройка». Кураєв заявив, що автокефалія УПЦ – це благо для всього православного світу, окрім «руського миру» і особисто московського патріарха Кирила Гундяєва.
Ось як у квітні зважено розмірковував відносно надання Томосу УПЦ пан Кураєв (наводимо мовою оригіналу):
«Я считаю, в каком-то смысле это был бы идеальный вариант для православия на Украине. Но, конечно, он был бы крайне неприятен для московской церковной элиты… А что плохого для православия в целом, если появится еще одна сильная поместная национальная церковь?.. Если не будет раскола, то что же здесь плохого?.. Если будет дано благословение Патриарха Константинопольского, это не будет расколом».

(Андрій Кураєв у студії радіо «Ехо Москви», 4 квітня 2018 р.)
Але ця логіка ніяк «не доходить» до його московських співрозмовників, вони знов і знов запитують, намагаючись зрозуміти: «Это будет раскол? Это будет отдельная церковь?»
Відповідь Кураєва: «Отдельная, и что в этом страшного? Вероучение у них будет то же самое, каноны те же самые, богослужение то же самое. Собственно, она во многом и сейчас уже является отдельной. Я не очень понимаю, что дает Украинской Церкви ее видимое единство с Московским Патриархатом. Только для отчетности в высоких речах — опять же, на московских трибунах».
Завершення цієї змістовної бесіди – це взагалі контрольний постріл наповал:
« - А в чем тогда издержки московских церковных элит?
Відповідь Кураєва: «C точки зрения управляющего нашим государством, Кирилл отвечает за вверенную ему область. Его обязанность — расширять влияние «русского мира» (саме так, зверніть увагу, – а не «православ’я» - «Обком»).

А если здесь этот проект как-то провалится, то получается, ты не справился с поставленной партией перед тобой задачей» (кінець цитати).
Як тут не згадати, що вперше на те, що Кирил Гундяев виконує в Україні саме «партійне завдання», вказав… Віктор Федорович Янукович, хай йому в аду «шконку» дадуть не біля «параші». Ще у 2009 р., під час передвиборчого вояжу Україною разом із Кирилом, Віктор Федорович урочисто надав Кирилові високий партійний сан - «ПАРТІАРХ».
«Київ на узбіччі»?..
І зараз, вже після подій у Стамбулі, Андрій Кураєв ні у чому собі не відмовляє, коли йдеться про спроби РПЦ зупинити процес надання УПЦ автокефалії. Ось що написав Андрій у своєму Facebook 31 серпня (мовою оригіналу):
«Патриарх после Фанара
Рассказывают, что Святейший уже в самолете отечески вразумил митр. Иллариона. Тот, объездив весь крещеный мир, уверял начальство, что поддержка этим миром московской позиции по УПЦ обеспечена. Но Варфоломей предъявил иные мнения»

Проте того ж дня А. Кураєв видав і такий пост:
«Киев на обочине
Все же очень показательно, что переговоры о судьбе Украины идут в отсутствие представителей Украины. Киевского митрополита даже не включили в состав делегации МП».

Зрозуміло, що Кураєв намагається видати бажане за дійсне. УПЦ МП – так, на узбіччі. Не кажучи вже про РПЦ – це взагалі десь там, далеко, за «поребриком» християнського світу.
І як справжній «свідомий» росіянин Кураєв навмисно не відрізняє «Київ» і УПЦ Московського патріархату, для нього відсутність у Стамбулі представника УПЦ МП – це все одно що відсутність України як такої, для нього не існує у Києві іншого митрополита, ніж отой Онуфрій МП. Йому це все тотожно.
І за це відверте глузування з України і віруючих українців пану Андрію можна лише подякувати. Він зайвий раз підтвердив те, про що давно вже кажуть в нашій країні.
А саме: вже давно на часі зміна назви УПЦ МП. Досить вже цих дешевих трюків, досить маніпулювати свідомістю людей, вводячи їх в оману.
Але про це – вже іншим разом, незабаром.

Єгор Нехлюдов, 07 Сентября 2018 17:09