«Это никакой не день памяти!..»

— А чого це він знов один? Традиція вже? Людей лякається? — Да никого он не «лякается»! Чего ему людей бояться? Вирус, карантин!..

Це був перший з «урочистих» діалогів з приводу другою «червоної дати» у травневому календарі, який ми почули біля київського парку Слави сьогодні.

Московско-православні священники з Києво-Печерської лаври, лідери ОП «За життя!», орденоносці похилого віку і сотні простих громадян – така строката публіка покладала квіти до пам'ятника Невідомому солдату 9 травня.

Рух автотранспорту на прилеглих до парку вулицях був перекритий ще з вечора п’ятниці, коли Україна відзначала День пам'яті та примирення. А з ранку суботи, коли від 2017 року відзначається День перемоги над нацизмом, першим вінки до пам'ятника Невідомому солдату приніс Зеленський, господар іншого ОП. Це відбулося без допуску сторонніх.

Близько 10 години сюди вже допускали усіх. Доводилося долати декілька кордонів поліції: від метро «Арсенальна», до останнього – безпосередньо на вході до парку. В небі кружляв квадрокоптер спостереження, кінна поліція патрулювала порожнечу вулиць, поліціянти пропускали людей порціями і ретельно перевіряли їх на предмет радянської забороненої символіки та «георгіївських стрічок».

Більшість порушників мовчки підкорялися вимогам поліціянтів. Один з прибулих вирядився у ялові чоботи, військовий кашкет з червоною зіркою і строї кольору гакі. Він довго заперечував правоохоронцям, які не допускали його до парку, аж доки його під руки не спровадили до авта і відвезли кудись – чи то «на оформлення», чи то просто за кордон подалі.

Інших ексцесів ми не побачили. Рік тому було гарячіше, див., наприклад, Бережну «прийняли» ще біля виходу на поверхню з-під землі (про «безсмертну ходу», «9 роту» та Крим)

Першими після Зеленського до парку прибули працівники Києво-Печерської лаври МП, хоча вже неодноразово повідомлялося, у КПЛ вирує коронавірус. З ними прийшов депутат від ОПЗЖ Вадим Новінський – «сука православна». Журналістам він заявив, що вже перехворів на COVID-19 і знову почувається добре.

Покладання товстих оберемків гвоздик і троянд до Вічного вогню цим гуртом відбулося під релігійні співи, більшість священників і сам Новінський познімали маски.

Потім «нардеп православний» заявив журналістам, що сьогодні всі мають святкувати і радіти, а не журитися за полеглими в боротьбі з нацизмом.

- Это день великой победы, а никакой не день памяти! И таким он будет всегда! - наголосив Новінський.

Окремо від нього квіти принесла зграйка інших депутатів від ОПЗЖ на чолі із Юрієм Бойком і Віктором Медведчуком. Теж без масок. Вони приїхали на відкритому авті, подібному до начальницької «емки» часів Другої Світової, а після квітопокладення негайно рушили далі по інших воєнних пам'ятках Києва. І лише депутат Євген Мураєв відважно тиснув руку без рукавичок одужалому Новінському і фотографувався із ним на тлі пам'ятників полеглим на Алеї героїв в компанії з якимись жінками і дівками.

Кілька молодиків спортивної статури, що супроводжували депутатів, затрималися біля Вічного вогню. Вони голосно славили «великую победу» і вимагали від кількох десятків журналістів разом із ними кричати «ура!».

- Чего вы молчите? Это же наши деды воевали! – обурено репетували російськомовні молодики.

- А хто це питає? - озвався, нарешті, один із телеоператорів.

- Как кто? Мы спрашиваем. Это наша с вами победа. Мы тоже укрАинцы!» - не вгавали молодики, роблячи наголос на «а».

«А ми – украЇнці», - під регіт присутніх відповів із наголосом на «ї» хтось із-за телекамер.

Тим часом до Вічного вогню підійшли троє чоловіків у камуфляжних одностроях з багатьма медалями і символікою ВСУ. Вони мовчки стали на одне коліно, поклали квіти, приклали до серця праві руки і відійшли вбік.

- Чому ці цивільні так репетують, а ви все зробили мовчки? - запитав у них кореспондент «Обкому».

- Всі мають право на свою думку. В мене вона інша, бо я на Донбасі воював 4 роки і мені страшенно шкода полеглих там хлопців», - відповів один з ветеранів.

- А ваші діди воювали? - допитувався в нього автор цих рядків.

- Мій дід був призваний 1944-го, дійшов до Берліну, а 1945-го його розстріляли. Комуністи, - відповів ветеран АТО.

Інші люди поволі проходили поліцейські кордони і покладали свої квіти. Переважно це був звичайний бузок: карантин явно не зробив більшість киян багатшими. На вході до парку активіст організації ветеранів ВВВ шикував у шеренги привезених сюди старих у військових одностроях і численних нагородах на них. «Сейчас, уважаемые, мы вот так строем подойдем, положим цветы и потом на выходе вас будет ждать микроавтобус. Там вы получите продуктовые пайки и вас развезут по домам», - наставляв стареньких активіст.

До одного з ветеранів підійшла підстаркувата жінка і стала прохати дати інтерв'ю тележурналістам. «Это люди с НТВ! Это наше телевидение!» – наголосила вона. Відповідаючи на запитання, як він ставиться до того, що через епідемію корнавірусу чимало ветеранів не стали виходити з дому, старенький сказав лише одне слово – «Отрицательно!» і почимчикував шикуватися до решти.

По дорозі додому автор цих рядків проходив повз якогось офіцера поліції з великими зірками. «С Днем победы! Днем нашей, советской Победы!» – радісно привітав його перехожий середнього віку в цивільному.

- И вас, и вас! – не менш радісно озвався офіцер.

До речі, перехожих на вулицях, що далі від парку Слави, то ставало більше. Весна все ж таки - плюс послаблення карантинних обмежень.

Вільгельм СМОЛЯК

"ОБКОМ", 09 Мая 2020 20:53