 |
|
|||||
|
|
НЕЛІКВІД Вибухонебезпечний газ у банці
Банківська система України є свого роду дзеркалом української політики і бізнесу. Вона більше схожа не на фінансові артерії країни, а на кладовку, де зберігаються банки скляні, з консервованими купюрами. Значна частина банків – навіть з першого і другого десятків – це всього лише інструменти в руках основних фінансово-промислових груп. Нещодавно з’явилася інформація про продаж контрольного пакету акцій ВАТ АБ «Укргазбанк». Представники банку заявили, що планують продати контрольний пакет акцій за рекордну для України суму – 7,5 капіталу (понад 700 млн доларів). Правда, експерти одразу ж скептично оцінили заяви керівників банку про його вартість, назвавши це звичайним піаром. «Укргазбанк» входить у другу десятку банків України, посідаючи скромне 16 місце. Слово «газ» у назві нагадує старі добрі часи, коли сумнозвісний Ігор Бакай, громадянин України, Росії та інших країн, керував «Нафтогазом» і створив для фінансових махінацій власний банк. Тоді він носив назву «Інтергазбанк». Основне його призначення полягало у прокручуванні коштів при розрахунках за імпортний та український газ. У 1996 році в банк приходить новий керівник – львів’янин Василь Горбаль. Він досить швидко зближується з Бакаєм і несподівано з простого менеджера перетворюється на власника контрольного пакету акцій великого банку. Як банк, створений при державній мегакорпорації, опинився у приватних руках, та ще й однієї людини – це окрема історія. У 2000 році Тимошенко починає війну з Бакаєм і виграє її, вигнавши останнього з «Нафтогазу» і нафтогазових схем. «Укргазбанк» теж втрачає право доступу до ласих ресурсів. Проте слово «ГАЗ» у назві зберігає. Як згодом пояснив почесний президент УГБ, нардеп-регіонал Горбаль, це пов’язано виключно з піаром. Слово «ГАЗ» викликає довіру і повагу у клієнтів. Проте лише у необізнаних. Що таке «Укргазбанк» насправді і на чому він заробляє гроші, знали навіть Азаров і Кучма. УГБ згадується на плівках Мельниченка. Голос, схожий на голос Миколи Яновича Азарова, доповідає Леоніду Кучмі про газові махінації Бакая. У всіх них фігурує УГБ. Кучма підтакує і згадує, що на банк Горбаля йому скаржився Копилов – «Укргазбанк» просто не виконував умови схем по розрахунках за туркменський газ. Іншими словами, забував про «відкати». Цитуючи екс-президента, «ні х… не віддавав». Врешті життя на схемах дуже ненадійне. У 2002 році «Укргазбанк» таки потрапляє в епіцентр гучного газового скандалу. Восени 2002 року прокуратура Києва порушує справу № 50–2750, яка стосується банальної крадіжки 42 мільйонів доларів державних коштів, призначених для розрахунків за імпортний газ. Вся оборудка з багатьма учасниками прокручувалася через УГБ. Справа мала резонанс, особливо після обшуків в приміщеннях «Укргазбанку» і поведінки нардепа Горбаля, який усіляко залякував слідчих, що виконували свою роботу, і обіцяв звільнити їх з роботи. Виявилося, що корупційні можливості УГБ таки досить серйозні. Вічний опозиціонер Григорій Омельченко восени 2002 року звертається з цього приводу до ген прокурора Піскуна. Марно. Замість перевірки фінансових схем і покарання винних постраждали чесні слідчі прокуратури. Як написав згодом у відкритому листі до президента Ющенка слідчий прокуратури Києва Олексій Донський, який проводив слідство: Кримінальна справа № 50-2750, порушена за фактами викрадення службовими особами НАК «Нафтогаз України» та банку АБ «Укргазбанк» державних грошових коштів в особливо великих розмірах, на суму 42 373 089, 71 долара США, вчиненого у 2000 році при проведенні розрахунків між НАК «Нафтогаз України» та компанією «ІТЕRА International Energу LLC» за поставлений в Україну природний газ. Досудове слідство постійно супроводжувалось незаконним тиском та втручанням керівників Генеральної прокуратури України та прокуратури міста, спрямованим на недопущення об'єктивного, всебічного і повного дослідження всіх обставин скоєних злочинів, а також притягнення винних до кримінальної відповідальності й направлення справи до суду. Цей тиск і втручання набули найбрутальніших форм: до знищення особливо важливих доказів та звільнення з органів прокуратури осіб, що брали участь у розслідуванні за сфальсифікованими звинуваченнями. Ця справа, як і багато інших резонансних справ, лягла під сукно і мертвим вантажем лежить у так званому Генеральному могильнику України. З тієї справи Горбаль і очолюваний ним банк зробили правильні висновки. Із правоохоронними органами потрібно дружити. І з прокуратурою, і з міліцією. Уже в 2005 році «Укргазбанк» фінансово підтримує дільничних міліціонерів міста Києва, Київської області, Полтави, Ужгорода та Рівного. Це ж треба – фінансова структура, яку підозрюють у фінансових махінаціях, що завдали серйозних збитків державі, фінансово стимулює працівників правоохоронних органів! І все це сприймається як норма! Правда, у тому ж 2005 році «Укргазбанк» знову опиняється в епіцентрі скандалу. Генпрокурор Піскун тоді якраз розгорнув активну боротьбу з діячами часів кучмізму. Під роздачу потрапив і голова правління ВАТ «Укргазбанк» Вадим Ляшко. У червні він був заарештований разом із кількома посадовцями Укрзалізниці по справі стосовно розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах – орієнтовно 300 мільйонів гривень. «Укргазбанк» в особі Горбаля одразу відреагував у пресі – мовляв, арешт голови правління з роботою УГБ ніяк не пов’язаний. УГБ не обслуговує рахунків «Укрзалізниці». На перший погляд, звичайно, ні. Однак це лише на перший погляд. У генпрокуратурі мертвим вантажем потонув один дуже цікавий документ. Явка з повинною колишнього заступника директора «Укрзалізниці» Сергія Горілея. У ній на більш ніж 20 сторінках описані всі схеми зловживань та розкрадань коштів на «Укрзалізниці» часів Григорія Кірпи. Реалізатором та надихачем цих схем був дехто Вадим, представник Укргазбанку. Він діяв безпосередньо від імені Кірпи та Адміністрації Президента Кучми. В основному йшлося про відмивання грошей через благодійні фонди, страхування, охорону праці тощо. Йшлося навіть не про сотні мільйонів, а мільярди гривень. Вадим із «Укргазбанку» – дуже схоже на Вадима Ляшка... Через два місяці спільними зусиллями Ляшка з-за грат витягнули. Справа тихо-мирно потонула, як і всі попередні. Зараз Горбаль і «Укргазбанк» знову вступили в не будемо казати що. Йдеться про об’єкти соціального призначення колишнього монстра оборонної промисловості ВАТ «Меридіан». Завдяки махінаціям з акціями будинок культури, харчокомбінат, будинки відпочинку та інше майно від’єднали від основного «Меридіана» і передали за 18 тисяч гривень в інший, так би мовити, допоміжний. Згодом акції довірливих акціонерів товариства пропустили через «елтедешку», і майна на мільйони доларів слід простиг. Правда, не зовсім простиг. Акції спливли... у тому ж «Укргазбанку». Інша, вже свіжа новинка від УГБ, – іпотечні облігації. Проект на перший погляд дуже перспективний. Проте, судячи з відгуків на Інтернет-форумах, не більше, ніж банальне «розводилово». Чому Горбаль вирішив продати банк, залишається загадкою. Можливо, муляє погана репутація. Ще наприкінці 2006-го стало відомо, що Горбаль вирішив позбутися УГБ, придбавши натомість інший, наразі менш відомий банк. Тримати гроші у банку з такою репутацією ще гірше, ніж у банці. Проте навіть з продажем виникли проблеми. Як стало відомо, французький BNP Paribas втратив право на проведення ексклюзивних переговорів із продажу Укргазбанку. Його акціонери відмовилися від планів вибрати покупця на тендері і мають намір індивідуально працювати з кожним зацікавленим у покупці банку інвестором. Чому УГБ розсварився із французьким продавцем, теж залишається таємницею. Як і те, хто кого «киданув». Чи то французи зрозуміли, з чим мають справу, чи їм дали це зрозуміти українські партнери, в односторонньому порядку розірвавши договір. Такі от у нас банки. З вигляду банк, а насправді – банка...
|
|
Чиї гроші ховає головний київський «регіонал» Василь Горбаль? Останнім часом він говорить про те, що контрольний пакет «Укргазбанку» буде проданий, і це має статися до кінця 2007 року. Тож які причини для цього?
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|