 |
|
|||||
|
|
«Свобода» Марчука отвергает обвинения Волкова-Туглука в убийстве Гонгадзе, и обвиняет Мороза в предательстве Пресс-релиз Партии Евгения Марчука «Свобода». 20 квітня 2005 р. у Верховній Раді відбулася прес-конференція народного депутата Олександра Волкова і автора публікації в газеті «Україна молода» «Смерть Гонгадзе – драбина до влади?» («УМ», 14.04.03.) В. Туглука. Політвиконком Партії Свободи повідомляє, що направив головному редактору газети «Україна молода» Михайлові Дорошенку листа зі спростуванням неправдивих даних та перекручувань щодо лідера Партії Свободи Євгена Марчука, наведених у статті В. Туглука. Політвиконком нагадав, що ще минулого року керівник радіо «Континент» Сергій Шолох (на сторінках газети «Україна молода»), та журналіст Володимир Бойко («Українська правда», 23.03.04.) повідомили про плани людей із оточення колишнього президента Л. Кучми та близьких до СДПУ(о) «повісити» вбивство Георгія Гонгадзе спочатку на Олександра Волкова та Юрія Кравченка, а потім прив’язати до Євгена Марчука. На жаль, ні «Україна молода», ні ряд інших ЗМІ не зайняли принципової позиції щодо багато чисельних спроб відвернути увагу громадськості та слідства від істинних замовників і виконавців вбивства Георгія Гонгадзе. Тому публікація розвідки В. Туглука в частині, яка стосується лідера Партії Свободи Євгена Марчука, розцінюється Політвиконкомом партії як свідчення того, що деякі сили не відмовилися від завдання, про яке рік тому казали Сергій Шолох і Володимир Бойко, в будь-який спосіб прив’язати Євгена Марчука до “справи Гонгадзе”, тим самим виконавши «темник» з ще до «помаранчевих» часів. Політвиконком рішуче заперечує проти спроб прив’язати ім’я лідера Партії Свободи Євгена Марчука до діяльності СДПУ(о) в період керівництва ним фракцією цієї партії в парламенті і нагадує, що Євген Марчук ніколи не був членом СДПУ(о). В листі Політвиконкому нагадується, що народний депутат Євген Марчук не мав ніякого відношення ні до створення, ні до діяльності тимчасової слідчої комісії Верховної Ради із розслідування діяльності НБУ, керованої народним депутатом Віктором Сусловим, створеної (3.11.98.) за ініціативою СБУ. Партією СДПУ(о) в той час (з 3.10.98.) керував Віктор Медвечук, тодішній віце-спікер парламенту. За свідченням лідера фракції партії “Яблуко” Михайла Бродського, “тодішній депутат Суслов, який був у нашій фракції, ... був головним інструментом тиску на Ющенка-прем’єра і голову Нацбанку” (“УП”; 06.08.04.). Згідно із свідченням майора Миколи Мельниченка («УП», 7.07.03.), «...в президентському кабінеті не тільки приймалось ... рішення (щодо тимчасової комісії – Прес-служба), але й Кучма постійно особисто займався цією справою, і вона проходила під його контролем. ... Важливе значення з приводу прийняття відповідного рішення мала позиція тодішнього глави адміністрації президента, а нині голови Верховної Ради України Литвина й особиста зустріч Кучми з тодішнім головою слідчої комісії парламенту Віктором Сусловим». Політвиконком у цьому зв’язку нагадав, що 23.12.98. народний депутат Євген Марчук заявив про складання із себе повноважень голови фракції СДПУ(о), пояснивши свій крок тим, що керівництво СДПУ(о) перейшло на позицію підтримки діючого президента Л. Кучми. З часу відходу від керівництва фракцією СДПУ(о) народний депутат Євген Марчук не тільки активно включився у передвиборчу президентську кампанію як кандидат в президенти - один із основних опонентів президента Л. Кучми, а й перейшов до депутатської групи «Незалежні». Отже уже в 1999 р. Євген Марчук і СДПУ(о) були по різні сторони барикад. Політвиконком рішуче заперечив проти намагання В. Туглука виставити Євгена Марчука руйнівником «канівської четвірки». Політвиконком нагадав, що ініціатором створення «канівської четвірки» був тодішній спікер парламенту і кандидат в президенти України Олександр Ткаченко, а не Олександр Мороз. Сама ж «четвірка» створювалася для прориву інформаційної блокади, яку влада Кучми здійснювала щодо всіх опозиційних кандидатів. 25.12.99. о 3.15. ночі Олександр Ткаченко на прес-конференції у Верховній Раді повідомив у присутності усіх членів «канівської четвірки», кандидатів у президенти України Євгена Марчука, Олександра Мороза, Володимира Олійника, Олександра Ткаченка, що вони обрали єдиним кандидатом Євгена Марчука. А вже о 16.00. того ж дня «УТН» повідомило, що Олександр Мороз вийшов із складу «канівської четвірки» і буде продовжувати самостійну боротьбу за президентську посаду. Отже «троянським конем» в «канівській четвірці» був Олександр Мороз. Саме він віроломно порушив усі домовленості і зруйнував усі завоювання “четвірки” у боротьбі з інформаційною блокадою. Тим самим він породив зневіру у значної частини виборців і унеможливив позбавлення України від режиму, на руках якого не тільки кров Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова і сотень інших людей. Політвиконком Партії Свободи вважає, що публікація подібних матеріалів у різноманітних ЗМІ є продовженням печальної традиції “темників”, що змушує Партію Свободи сприймати їх як сплановану діяльність із дискредитації як лідера “Партії Свободи” Євгена Марчука, так й усієї партії з метою зашкодити їй в підготовці до майбутніх парламентських виборів. Можливості, які були породжені Майданом для очищення суспільства, мають бути використані найперше для очищення самих ЗМІ. Члени Партії Свободи засуджують спроби повернення до практики гірших зразків поваленого режиму. Прикладом чого є публікація В.Туглука в «Україні молодій». Політвиконком заявляє, що ряди Партії Свободи зростають і будь-які спроби завадити нам в нашій діяльності на благо українського народу не мають перспективи.
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|