 |
|
|||||
|
|
«Такие дела, брат»: против издательства «Такi справи» возобновили уголовное дело В «Обком» поступил открытое письмо в адрес президента Ющенко и премьера Тимошенко: ВІДКРИТИЙ ЛИСТ У ЗВ`ЯЗКУ З ВІДНОВЛЕННЯМ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ТА ШАНТАЖЕМ проти колишнього політичного біженця, генерального директора видавничого і поліграфічного центру “Такі справи” Олександра Данилова до Президента України Віктора Ющенка та Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко Шановні пане Президенте і пані Прем’єр-міністр! Звернутися до Вас з цим відкритим листом мене, колишнього політичного біженця, змушує вкрай неприємне здивування. Так я ставлюся до того шокуючого факту, що проти мене Генеральна прокуратура відновила кримінальну справу, яку було порушено ще за минулої влади, яка мала замовний політичний характер – і була закрита за відсутністю складу злочину після того, як Майдан разом з Вами переміг на виборах. Дозволю собі нагадати, що 2002 року очолюване мною дочірнє литовське підприємство «Видавничий і поліграфічний центр “Такі справи”» надрукувало книгу “Невиконане замовлення”. Вона являла собою біографічний нарис про одного з лідерів на той час опозиції Юлію Тимошенко. Остання також була і є провідником партії “Батьківщина”, в якій і я перебуваю до сьогоднішнього дня. Також ми надрукували ряд агітаційних матеріалів на підтримку блоку “Наша Україна”, провідником якого був Віктор Ющенко. (Принагідно зазначу, що пізніше ми у великій кількості надрукували матеріали на підтримку кандидата в Президенти України Віктора Ющенка). Після опублікування вищезгаданих матеріалів на підприємство почався неприхований тиск: обшуки, вилучення документів, оприлюднення інформації, яка ганьбила нашу ділову репутацію і пізніше була визнана судом такою, що не відповідає дійсності. Фактично, робота одного з найбільших приватних поліграфічних підприємств України була паралізована на кілька років, що спричинило колосальні матеріальні і моральні збитки. Проти мене було зфабриковано кримінальну справу. Її замовний політичний характер був очевидним, і Республіка Литва без зволікань надала мені політичний притулок. Події навколо “Таких справ” мали широкий міжнародний резонанс. Про це писала світова преса, зокрема, звичайно, литовська, а також американська, як наприклад, впливова газета “The Washington Post”, та інші. Історія з нашим підприємством фігурувала у звітах відомої правозахисної організації “Human Rights Watch” та Держдепартаменту США як приклади порушення політичних свобод. Оскільки українські суди були повністю підконтрольні минулій владі і не мали наміру виносити справедливі вироки, ми змушені були звернутися до Міжнародного центру з вирішення інвестиційних спорів. Нашу справу було взято до розгляду, і вона має найсерйознішу судову перспективу. Після перемоги Помаранчевої революції та інавгурації народного Президента Віктора Ющенка я, відмовившись від статусу політичного біженця, повернувся додому, оскільки через МЗС України і Секретаріат Президента дістав офіційні запевнення, що у нову демократичну Україну я можу повертатися без усяких побоювань за своє життя, свободу та розвиток мого бізнесу. Дійсно, було не лише закрито незаконну кримінальну справу проти мене, а й звільнено з відповідних силових структур тих, хто використовував її для політичних репресій. Одначе позов нашого литовського інвестора продовжує перебувати на розгляді в Міжнародному центрі з вирішення інвестиційних спорів з метою дієвого та точного відновлення справедливості та відповідного відшкодування завданих збитків. Розуміючи непросте економічне становище нашої країни, ми запропонували уряду мирову угоду. Спершу вона розглядалася зацікавленими відомствами як реальний крок до справедливого врегулювання складної ситуації, яка перебуває під контролем міжнародної громадськості. Але, як це не прикро, останнім часом намітився очевидний відкат від принципів справедливості і добровільності у врегулюванні спору. У переговорах з високопосадовцями Генпрокуратури мене стали шантажувати загрозою відновлення кримінального переслідування в разі, якщо позов до міжнародного суду не буде відкликано. Вперше місяць тому це висловив мені заступник генпрокурора Віктор Швець. “А відкличете – не відновимо”, – сказав він мені. Я не хотів вірити у ці погрози, оскільки нічого абсурднішого для відлякування іноземних інвесторів, а отже і заперечення політики, яку проголосили Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко, – неможливо було придумати. На так званому Мінідавоському форумі, де я був учасником, наш випадок неодноразово розглядався як лакмусовий папірець щирості заяв української влади реально захищати іноземні інвестиції. Отож, врегулювання нашого спору через справедливу мирову угоду відповідає інтересам української держави, оскільки демонструвало б бажання України створити належні умови для інвесторів. Отож, реанімація кримінальної справи виглядала б як самогубство нового політичного курсу. На жаль, всі мої сподівання виявилися марними. 27 липня 2005 року ми дізналися про те, що Генеральна прокуратура реанімувала кримінальну справу. Святослав Піскун як при Кучмі “мочив”, так і при Ющенку продовжує “мочити” вільне видавництво. Хіба що мета його тепер інша: шантаж. Дарма, що такі дії економічно невигідні Україні, та вони ще й суперечать підписаним Україною міжнародним угодам. Зокрема, Конвенції про захист іноземних інвестицій. Я звертаюсь до Вас з цим відкритим листом, шановні Вікторе Андрійовичу та Юліє Володимирівно, не лише як до керівників держави, а ще як до ініціаторів демократичних перетворень. Прошу Вас негайно зупинити сваволю і абсурд, які принесуть Україні тільки збільшену шкоду. Сподіваюсь, що описані мною події не є продуманою політикою, а просто проявами несумлінності, нерозумності та непорядності з боку окремих чиновників, що не є системною відмовою від принципів, проголошених на Майдані.
З повагою Олександр Данилов Київ, 28 липня 2005 р.
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|